присутнiх.Сьогоднi я вже можу сказати, чому я не ходив до клубу. Менi потрiбно було багато часу. Я намагався розгадати змiст слiв незнайомої мови мешканцiв планети Iкс...
Серед нечисленної аудиторiї прокотився рух здивування, але Ватсон не звернув на нього нiякої уваги.
- Сподiваюсь, менi це частково вдалося зробити... Алена злегка штовхнула Северсона i багатозначно пiдморгнула.
- Як я вже доповiдав товаришцi Молодiновiй, планета Iкс надсилає свої передачi двома станцiями. На жаль, другу я виявив тiльки недавно, i передає вона на зовсiм iншiй мовi, анiж перша. Тому вся моя робота стосується виключно потужнiшої станцiї, яку ми вже чуємо багато рокiв...
Ватсон пiдiйшов до магнiтофона i клацнув вимикачем. По залу розлiгся скиглячий голос.
- Так говорять мешканцi планети Iкс нормально. А тепер пустимо плiвку повiльнiше... Будьте уважнi... Найчастiше почуєте слова: 'вехагете', 'есвеелес', 'охогхiм', 'еесвеелен', 'гехе'... Очевидно, це найбiльш вживанi незнайомими людьми вирази.
Я встановив слова, якi найчастiше вживаються в бiльшостi мов свiту, i дiйшов до висновку, що серед тих слiв, якi ви щойно почули, насамперед повиннi знайтись займенники, дiєслово 'бути' i таке iнше.
Було б надто довго описувати, як крок за кроком я розкривав змiст невiдомих слiв. Хто зацiкавиться цiєю проблемою ближче, може вивчити цей ось матерiал, - поклав вiн руку на грубий стос паперiв. - Я б хотiв звернути вашу увагу, що шлях до розв'язання був дуже складний. Спочатку я звернувся до найрiзноманiтнiших дешифрувальних систем, якi вiдомi з найдавнiших часiв. Це нiчого не дало. Потiм я вивчив науковi працi академiкiв Грозного та Лекси, якi розшифрували невiдому письменнiсть на написах зi Сходу. Але й це менi небагато допомогло. Тiльки пiсля цiлого року марних шукань я помiтив, що деякi слова, хоча й мають однаковi лiтери, коли б це було сказано нашою мовою, вимовляються щораз по-iншому. Рiзниця тiльки у висотi тону складiв. Невiдомi люди, власне, не говорять, а спiвають. Для нашого слуху це не дуже приємно, а для них - має велике значення. Окремi тони їм замiняють лiтери.
А тепер я прочитаю вам переклад кiлькох фраз, якi менi вдалося зрозумiти...
'Математичний турнiр (поєдинок чи олiмпiада) мав хороший перебiг i високий рiвень. Абсолютним переможцем є... (незрозумiле iм'я)'.
'Ворожа держава (чи континент) прагне знищити нашу цивiлiзацiю (чи релiгiю). Бог нам вклав у руки меч (чи зброю), щоб ми покарали боговiдступникiв. Наша земля (континент) для нас занадто мала. Найурожайнiшi мiсця мають безбожники (незрозумiла назва народу), а ми голодуємо. Ми повиннi поширити свiй життєвий простiр. Наш терпець уривається. Оголосимо священну вiйну...'
Здається, наше вiдвiдання планети Iкс не буде приємним. З результатiв, якi я дiстав цiною довгої i наполегливої працi, видно, що там наближається буря. Можливо, ми потрапимо саме в розпал...
Вiн замовк. В залi стояла важка тиша.
- Признаюсь, - i, мабуть, я кажу вiд iменi усiх, - що мене академiк Ватсон приємно здивував, - заговорив Навратiл. - За його гiгантську працю ми повиннi висловити йому щиру й палку подяку...
Захопленi оплески пiдтвердили його слова.
- В усякому разi, для нас ця робота має велику цiннiсть. Вона полегшить нам зав'язати стосунки з мешканцями планети Iкс. Проте не гнiвайтесь, товаришу Ватсон, якщо покажу вам i на темний бiк питання. Безперечно, ви знаєте, що i вам, i нам я бажаю на цьому шляху найбiльшого успiху. Я не беру також пiд сумнiв i вашу сумлiннiсть. Однак боюсь, що при всiй ретельностi в розшифрованi, ми можемо легко пiддатись оманi. Не забувайте, що наше мислення надто 'земне', щоб ми могли проникнути в мислення невiдомих створiнь тiльки на основi звукових записiв. Припускаю, правда, можливiсть, що академiк Ватсон розкрив закономiрностi невiдомої мови, але боюсь, що змiст слiв у багатьох випадках iнший, анiж той, якого надаємо йому ми.
Почалась жвава дискусiя. Однi стали на бiк Ватсона, iншi погоджувались з Навратiлом.
- Я вирiшив вивчити музику невiдомих людей, - заявив Мадараш, коли вченi розходились до своїх кают. - Для вiдкриття її закономiрностей словники не потрiбнi
Северсон був такий приголомшений повiдомленням Ватсона, що всю бесiду спостерiгав немов увi снi.
'Вiн самовiддано працював, а я його пiдозрював... Але чому вiн так часто зустрiчається з Олафом? Навiщо пiдслухує розмови? А хто менi запхнув до кишенi отой застережний лист?.. Нi, ще не все гаразд. Чи не розшифровує вiн ту мову з iнших мiркувань?'
Роздiл XXIX
Гарний слуга
страшний хазяїн!
- Увага, увага! За десять хвилин вмикаємо реактори двигунiв! Приготуйтесь, корабель почне обертатись!.. - голос чергового капiтана Надiї Молодiнової лунає з репродукторiв урочисто.
- Ура, наближаємось до мети! - вигукнула Алена. - Подорож була чудова, але всьому свiй час. Признаюсь тобi, Лайфе, що ця одвiчна нiч вже iнодi починала дратувати мене. Навiть не уявляєш, яка я рада! Ти теж, правда?.. От буде чудесно, коли вiдчуємо пiд ногами твердий грунт, а над головами в нас засяє справжнє сонце. I навiть не одне, а цiлих три зразу!
Вона витягла з футляра демодулятор i простягнула Северсону:
- Поглянь, як весело сяють вони нам назустрiч!
Северсон дивився на сонця, затамувавши подих. Якi вони барвистi! Одне - жовте, як наше, друге - оранжеве, а третє - яскраво-червоне.
- До якого з них ми летимо? - запитав вiн задумливо.
- До отого найбiльшого, червоного. Кажу, правда, до найбiльшого умовно, бо насправдi Проксима Центавра - найменша в тризiр'ї. Воно здається великим, бо до нас найближче.
- Як далеко вiд нього iншi сонця?
- Приблизно за чотирнадцять свiтлових днiв. Наш 'Промiнь' пройде таку вiдстань максимум за шiсть тижнiв. Туди також зазирнемо, коли розпрощаємось з мешканцями планети Iкс. Це буде цiкава подорож! Жовте сонце - Альфа Центавра А - має сiм планет, а оранжеве - Альфа Центавра Б - чотири. Цiлком можливо, що на якiйсь з них знайдемо мислячi створiння типу земних людей. Обидва сонця взаємно обертаються з своїми сонячними системами навколо спiльного центра ваги. А навколо цiєї пари рухається Проксима з своїми планетами.
Ззаду 'Променя' почувся шум i гуркiт атомних двигунiв. Тризiр'я зникло з поля зору апарата. Небо почало обертатись; з'явилось сузiр'я Дiви, потiм Волосся Веронiки, Малий Вiз з Полярною Зiркою, Кассiопея та сузiр'я Андромеди, посеред якого сяяла непоказна зiрочка - Сонце нашої сонячної системи.
Тiльки-но 'Промiнь' зайняв нове положення - кормою вперед, - Северсон розстебнув запобiжний пояс i пiдвiвся з крiсла. Вiн злякано скрикнув: ноги його не тримали.
- Я просто дурень! - почервонiв вiн. - 'Промiнь' гальмує, i тому до нас повернулась сила тяжiння... Знаю про це, а забув...
- Не звертай на це уваги. Чи мало чого забуде людина за п'ять рокiв?.. Перш нiж почнеш ходити, Лайфе, перевзуйся. Черевики з сталевими пiдошвами зайвi; пiдлога вже не намагнiчена.
Северсон пройшов кiлька крокiв, тупнув ногою.
- Безперечно, до ваги звикнеш швидше, анiж до її вiдсутностi. У мене таке приємне вiдчуття, нiби я вже стою на твердому грунтi.
Вiн витяг з кишенi олiвець, пiдняв його вгору й пустив. Той не повис у повiтрi, як це сталося б пiвгодини тому, а досить швидко упав на пiдлогу.
- Справдi, як на Землi!
На вiдеофонi заблимав червоний вогник:
- Алено, зайдiть до кабiни управлiння! Северсон лишився один.
За цi довгi роки роботи в лабораторiї вiн вивчив усi апарати так досконало, що мiг уже працювати самостiйно.
- Ще двадцять хвилин... - сказав вiн, глянувши на годинник, i поклав перед собою великий блокнот- щоденник.
'З чого почати? - роздумував вiн, неуважно покусуючи кiнчик олiвця. Стiльки вражень!'
- Будьте здоровi та веселi, дядечку! Як ся маєте? - пролунало раптом з дверей.
