- Екiпаж помер, - озвався УР. - Це - дiти капiтана i Марiї.
- Я Iкс, - промовив один юнак.
- Я Iгрек, - озвався другий. I скромно додав: - Завдання Космiчної Ради планети Земля виконано...
X
Iкс та Iгрек стрiмголов бiгли по коридору iнституту бiологiї. Вони забули про все. Краса Землi, велич океанiв, чудеса людського генiя, урочистi зустрiчi з людьми- все це блiдло перед наступною зустрiччю з батьками. Пiсля багатомiсячної боротьби з наслiдками радiацiї вченим з iнституту бiологiї удалося воскресити всiх космонавтiв. I тепер, сьогоднi, юнаки побачать Сергiя Полум'яного - свого батька, i Марiю - матiр, чиє серце незримо супроводжувало їх у титанiчному польотi серед зiрок.
УР хутко котився по коридору слiдом за юнаками, бурмотiв:
- Як завжди, вони не вмiють доцiльно витрачати свою енергiю.
Та Iкс i Iгрек не звертали уваги на його слова. Вони рвучко вiдчинили дверi в палату. Там, на лiжках, лежало двоє - жiнка i чоловiк. Бiля них стояв i хитро посмiхався молодий кароокий лiкар. Вiн поглянув на хворих, сказав:
- Ну, приймайте гостей, розбирайтеся самi...
I вийшов.
Марiя затремтiла, поблiдла, пiдвелася з лiжка. Вона з мукою i надiєю дивилася на незнайомi i рiднi до болю обличчя юнакiв i нiчого не могла збагнути.
- Що це? Хто ви?.. - прошепотiв Сергiй Полум'яний.
- Ми - вашi сини, - несмiливо промовив Iкс, а Iгрек прошепотiв:
- Мамочко... Татку...
Четверо кинулися один до одного, завмерли в обiймах. Смерть не могла роз'єднати їх. Через провалля космосу, через зорянi хащi, через мiльйони перепон, через темряву небуття гаряча любов сердець знову з'єднала їх у поривi великого щастя.
Марiя дивилася на сяючi очi синiв, цiлувала їх, плакала i без упину запитувала:
- Як же так? Чому ми живi? А хто вас урятував?
I сини вiдповiли їй:
- Ось поглянь. Вiн теж прийшов. Це - наша нянька. Якби не вiн - ми б не зустрiлися нiколи...
Марiя поглянула i щасливо засмiялася. Бiля дверей стояв УР. Вiн автоматично заявив:
- Капiтан рухається. Марiя також. Їхня система вiдновлена. Можна знову летiти в космос. УР готовий.
- Друже мiй, - нiжно сказала Марiя. - Значить, ти все зробив. Ти виконав моє прохання. Вiд усього серця дякую тобi, чудесний, любий Урчику...
УР задоволено мовчав, блимаючи червоними вогниками очей.
