слави. Вiн був середнiй на зрiст, iз звичайним дуже спокiйним лицем, з рiвним, навiть трохи монотонним голосом, зi стриманими, на перший погляд, навiть несмiливими рухами. Тi, хто були з ним знайомi ближче, прекрасно знали, що за цiєю найзвичайнiсiнькою зовнiшнiстю приховується справжнiй вчений - педантичний i врiвноважений, надзвичайно пунктуальний i добросовiсний, з величезною ерудицiєю i з великою силою волi. Знав це i Гон. йому неодноразово доводилося бути опонентом Чадаза. Тепер Гон нетерпляче чекав його вiдповiдi на свiй виступ. За Чадаза стояли горою астроботанiки, астрогеологи i астропалеонтологи.
Чадаз поволi пiдвiвся зi свого мiсця i, дивлячись у вiчi Гону, дуже спокiйно сказав своїм звичайним тихим голосом, що змушував усiх напружувати слух i зiр i дотримуватися тишi, аби почути:
- Я згоден з колегою Гоном. На кожну гiпотезу справдi не варт витрачати дорогоцiнних комiрок пам'ятi Щехса.
Очi Гона загорiлися радiсним вогнем. 'Невже вiн справдi поступається Щехсу? Щось не схоже на Чадаза. Можливо, пастка?' Радiсть Гона була передчасною. Чадаз перевiв погляд на голову засiдання i так само спокiйно вiв далi:
- Саме тому я мiг би запропонувати зараз не вiдводити на гiпотезу Гона жодної комiрки пам'ятi Щехса. його гiпотеза про загадкову, надтаемничу реакцiю на поверхнi Б-62/1602 обгрунтована ще менше, нiж наша. Ймовiрнiсть виявлення нової реакцiї на Б-62/1602 у декiлька разiв менша, нiж ймовiрнiсть виявлення життя на однiй з її планет. Але я не пропоную використовувати Щехса тiльки для наших дослiджень. Одну п'яту частину комiрок пам'ятi наша група може вiдвести групi Гона. Все ж таки вiрогiднiсть вiдкриття нової реакцiї не дорiвнює нулю, хоч i дуже близька до нього. Ми визначаємо це.
Якби Гону привселюдно дали ляпаса, вiн образився б менше
- Це не наукова розмова! - гнiвно закричав вiн.
- Не я її почав, - незворушно вiдповiв Чадаз, не пiдсилюючи голосу.
Слова Чадаза, мовленi спокiйним тихим голосом, справляли на аудиторiю сильнiше враження, анiж гнiвнi вигуки запального Гона.
Один за одним виступали прихильники цiєї й iншої гiпотез.
- Ми одержимо уявлення про невiдому цивiлiзацiю, познайомимося iз зовсiм новою культурою, запозичимо в мислячих iстот iншої планети силу-силенну нових знань, - казали прихильники Чадаза. - Це значно цiннiше, анiж вiдкриття однiєї нової реакцiї.
- Але ж наявностi цивiлiзацiї, бiльше того, наявностi самої планети бiля Б-62/1602 зовсiм не доведено!
- А радiосигнали? Останнi дослiдження доводять, що вони мають закономiрний характер.
- Чому ж ви досi їх не розшифрували?
- Заважають природнi перешкоди. Однак сигнали рано чи пiзно будуть розшифрованi.
Що бiльше сперечалися вченi, то бiльше i бiльше чаша терезiв схилялася на користь групи Чадаза. Гон сидiв блiдий, нервово кусаючи губи. Вiн уже боявся, що йому справдi не видiлять на Щехсi комiрок пам'ятi. Але суперечка кiнчилася не так трагiчно. Пiсля голосування виявилося, що групi Гона видiлено 3/7 ємностi пам'ятi Щехса, а групi Чадаза - 4/7. Перемогла цiкавiсть до нового життя.
Так вивiшилася суперечка двадцять п'ять рокiв тому. Гон вважав себе ображеним. Можливо, саме пiсля цього голосування вiн i вирiшив узятися до експериментального вивчення головних частин комет.
Через п'ять рокiв, коли Щехса ще було видно iз Лтецi тьмяною зiрочкою, Гон загинув разом з усiма членами своєї експедицiї, його ракету, що залетiла всередину головної частини комети, затерло величезними кам'яними брилами.
На Лтецi бiля Центрального Залу йому було поставлено пам'ятник...
Тiльки-но Щехс розпочав свої передачi, усi колишнi члени комiсiї з'їхалися з рiзних куткiв планети до Центрального Залу.
Чадаз, уже зовсiм старий, зайшов до залу з великою свитою асистентiв i учнiв. Картини давноминулих подiй виразно спливли в його пам'ятi, тiльки-но вiн сiв до столу наради. Тут сидiли усi тi, хто виряджав Щехса в дорогу двоє з половиною десятирiч тому. За традицiєю всi сiли на свої мiсця. Чадаз обвiв зал очима. Порожнювало й мiсце Гона. Двадцять п'ять рокiв - великий термiн, а смерть невблаганна. Не було колишнього голови. На його мiсцi сидiв новий молодий вчений. Щемливий бiль раптом охопив Чадаза. Вiн вiдчув зовсiм ясно, фiзично, матерiально, як нестримно вiдходить життя, як мало йому залишилось, як багато вiн ще не зробив...
Слова голови, який згадував заслуги його групи, що наполягла двадцять п'ять рокiв тому на дослiдженнi невидимої планети, чомусь дратували його.
- Тепер усiм зрозумiло, що групi Гона надаремне було тодi вiдведено 3/7 пам'ятi Щехса, їх треба було передати групi Чадаза. Зараз через цю помилку ми можемо одержати менше даних про нову планету. Щехс вийшов у нас не дуже розумним...
Завжди спокiйний Чадаз вибухнув. Нiхто iз присутнiх нiколи не бачив його таким.
- Облиште! - крикнув вiн тремтячим голосом. - Коли вiдкриття зроблене, легко ганити опонентiв. Тепер усi на нашому боцi Але з таким же успiхом мiг мати рацiю й Гон. Я пропоную взятися до роботи!
Далi нараду вiв фактично не голова, а Чадаз. Вiн розподiлив обов'язки мiж усiма присутнiми, нагадав усiм програму, закладену у 4/7 комiрок пам'ятi Щехса, i попрохав загальної уваги.
Саме тодi Щехс вийшов на колову орбiту бiля Землi й розпочав свої телепередачi.
Перед очима лтецян на банеподiбному екранi з'явилася величезна блакитна планета, освiтлена яскравим оранжевим промiнням. Поверхню планети затягли бiлi хмари. Подекуди у їхнiх просвiтках виднiлася нескiнченна водяна поверхня. Зрiдка мерехтiли обриси материкiв. Лтецяни бачили Землю так, нiби самi перебували всерединi Щехса.
Раптом у залi пролунали невiдомi мелодiйнi звуки, немов весняний струмок, радiсний, що iскрився веселощами, увiрвався зненацька сюди. Це Щехс зловив передачу однiєї iз земних радiостанцiй i ретранслював її своїм вузьким променем на Лтець. Пiсня прорвалася крiзь космос, майже не засмiчена перешкодами, i лтецяни уперше почули незнайомий нiжний голос живої iстоти з чужої планети. Спiвала жiнка. Чадаз слухав мов зачарований. Щехс опускався все нижче й нижче до планети, голос лунав все чистiш i голоснiш, мов голос сирени, що манить до себе стомленого подорожнього. Голос загадковий i приємний, здавалося, промовляв про головну таємницю життя...
Чадаз, похопившись, попросив увiмкнути електроннi перекладачi. Майже миттєво в залi залунав переклад. Голос спiвав про молодiсть, про весну, про любов i безсмертя.
- Так нас не зустрiчала ще жодна планета! - стиха прошепотiв Чадаз. Дивно, у мене якесь неприємне передчуття...
Усi, хто сидiв поруч нього i чув його слова, здивовано переглянулися помiж собою. I тiльки один iз його давнiх приятелiв нахилився ближче й розумiюче прошепотiв:
- Якби ми чули цей голос ранiш, то, очевидно, склали б iншу програму для Щехса. Чи не так?
Чадаз ствердно хитнув головою i з подякою непомiтно потис йому руку. Отже, побоювання виникли не тiльки в нього одного.
- Зараз уже нiчого не можна змiнити.
Тим часом Щехс, зробивши декiлька обертiв навколо Землi, почав спускатися. Усi, хто сидiв у Залi, побачили, як на них стрiмголов лине поверхня чужої планети. Оболонка Щехса розжарилась. Вiд неї полетiли вогнянi iскри. Робот увiмкнув гальмiвнi двигуни. Це врятувало корабель вiд загибелi. На екранi промайнули верхiв'я якихось зелених високих рослин, потiм почувся глухий удар. Щехс повалився набiк - вiдмовила одна з опор. Довкола палало полум'я. Гальмiвнi двигуни й розжарена оболонка спричинили пожежу.
Чадаз уп'явся руками в бильця крiсла.
- Почали з пожежi. Погано! - шепотiв вiн, нi до кого не звертаючись. Вони нас зустрiли пiснею...
Вiн заспокоївся, коли Щехс струменями рiдкого азоту швидко згасив полум'я. Це було передбачено програмою.
Будь-хто з космонавтiв, пролетiвши декiлька десяткiв рокiв у космосi i здiйснивши висадку на чужу планету, вiдчув би себе стомленим. Далося б узнаки нервове напруження минулих рокiв. Та Щехс був усього лише роботом. Йому не потрiбен був вiдпочинок. Коли його центральна система отримала вiдомостi про справнiсть усiх елементiв, вiн почав дiяти за програмою, закладеною в його пам'ятi.
