А навколо ковчега немас навiть хирлявоу огорожi! Хоч би благенький напис начепили: 'Стороннiм вхiд на ковчег заборонено'. А так - кожному вiльно лiзти прямо в пащу крокодила. Це ж скiльки треба було докласти зусиль, щоб зiбрати цей зоопарк на плавучу базу! Скiльки вимагалося вiд кожного наснаги, наполегливостi, мужностi! А тепер якийсь пройдисвiт може спокiйно покрасти найцiннiшi екземпляри земноу фауни! Адже на нiч ми не виставлясмо нiякоу охорони! Дожилися...
Я знайшов вихiд iз цiсу скрути: посадив на ковчег брехливого дворнягу i почепив промовисту засторогу - 'НА КОВЧЕЗI ЗЛИЙ СОБАКА'.
Тепер можна спати спокiйно'.
11. ДОЩИК, ДОЩИК...
Останнiй запис в щоденнику Сiма:
'Матiнко моя! Завтра - Потоп, а моя каюта досi не готова. Хоч перебирайся з манатками у гальюн!
От бiда!
Масмо ще радiсть: Всевишнiй спустив додатковi вказiвки - замiсть кожноу тварi по парi тепер наказано брати по сiм пар чистих i по парi нечистих. А якi з них чистi? Якi нечистi? Сказитися можна!
I це - в останнi хвилини!
I ще новина: замiсть сорока днiв, як було розраховано за перспективним планом, плавба триватиме пiвроку. Жах! Врятуються самi кiстяки!
Дощик, дощик, крапас дрiбненький...
P.S. Сьогоднi батi минуло 600, а цей скаредний дiд не поставив навiть по 100...'
Останнiй запис в щоденнику Iафета:
'Сьогоднi урочистий день - вiдкриття Всесвiтнього Потопу. З цiсу вiкопомноу нагоди Всевишнiй ощасливив наш невеличкий, але мiцний колектив новими конкретними й далекоглядними вказiвками, якi зобов'язують, надихають i кличуть. Це буде суворий, але славний iспит нашоу вiдданостi справi, наших знань i нашого фахового умiння долати все новi тимчасовi труднощi. Чого бажати справжнiй людинi, коли не нових легендарних дерзань?
Сьогоднi у нас ще одне свято - старшому виконробовi Ною виповнилося 600 рокiв. З цiсу нагоди вдарив грiм - набат iсторiу'.
ЧАСТИНА ДРУГА. ВIЮТЬ ВIТРИ, ВIЮТЬ БУЙНI!
'У шестисотий рiк життя Носвого, у другий мiсяць, в сiмнадцятий (27) день мiсяця, в сей день розверзлися всi джерела великоу безоднi, i вiкна небеснi вiдчинилися'.
БИТIр, розд.7. ст.11.
12. СВИСТАТИ ВСIХ НАГОРУ!
- Вiтер свiжiшас, адмiрале, йде штормяга.
- Свистати вахту з штiрборта!
- рсть, адмiрале!
- Всiх нагору!
- рсть, адмiрале!
- Узяти рифи на топселях та бомбрамселях! I хутчiй, сто штопорiв вам у пельку i жодноу пляшки!
- рсть, ссть, адмiрале!
Адмiрал Ной Бiблiйний був у строкатому тiльнику i картузi з живим малогабаритним крабом. Наказував вiн виключно для пiдтримки авторитету. Хто не дас вказiвок, той нiколи не заслугус авторитарноу шани. I от що дивно: хоч Ной вигадував морську термiнологiю на ходу, вона потiм прижилася по всiх флотах свiту.
Але для боцмана Сiма мобiлiзуючi вигуки адмiрала Ноя були суцiльною кабалiстикою. Проте це анiтрохи не заважало йому на кожну команду бадьоро погукувати: 'рсть, адмiрале!' Адже якщо зверхнику для пiдтримки свого високого авторитету треба весь час ошелешувати пiдлеглих вказiвками, то пiдлеглому належить ух негайно схвалювати, хоч би тi вказiвки були зовсiм бездумнi або позбавленi найменшого здорового глузду. Iнакше пiдлеглому на своуй посадi не всидiти! А це - вже точно, зрозумiло й дохiдливо...
- Адмiрале, з обрiю суне чорна хмара. Це на два пальцi праворуч од вiтру...
- Пiдняти триселi i трюмселi!
- рсть, адмiрале!
- Пiдняти лiселi!
- рсть, адмiрале!
- Пiдняти на реу все до останньоу ганчiрки вiд буршприта до клотикiв!
- рсть, ссть, адмiрале!
Найцiкавiше було те, що ковчег й досi мiцно стояв на суходолi. Правда, дощ добре перiщив. Та хiба по калюжах попливеш?
13. ПОЛУНДРА!
- Боцмане, скiльки команд я тобi дав?
- Багато, адмiрале.
- Чого ж ти стовбичиш? Ану, ворушись!
- рсть, адмiрале!
- Лiзь на щоглу, риб'яча кров, i доповiдай, сто штопорiв тобi у пельку!
- рсть, адмiрале!
Боцман Сiм хвацько вiдповiв, але навiть не ворухнувся. Вiн уже лазив на щоглу, де бджоли обладнали пiд вулик дозорну бочку. Боцман сунув палець до меду, та набрався бiди. Лiве око так запухло, що довелося перев'язати його чорною стрiчкою. Тепер боцмана нiхто й дрючком на щоглу не загнав би, i взагалi Сiм був убраний у таке зашморгане опереткове дрантя, що скидався на зубожiлого пiрата, а не на боцмана всесвiтньовiдомого екiпажу.
- Ти й досi тут?
- Не можна лiзти на щоглу, адмiрале.
- Як не можна, коли я наказав?
- Бджоли обладнали дозорну бочку пiд вулик. Бачите, що з мене зробили?
- Ну, то лiзь на рею!
- Ви гадасте з реу линви звисають?
- А що ж то?
- На реях гади повзучi влаштувалися.
- Ага! Ну, нехай...
Адмiрал кинув орлиний погляд на свiй нечисленний екiпаж, що юрмився на палубi серед хатнiх бебехiв, пов'язаних у вузли. Сiм - боцман i за сумiсництвом кок- Iафет - судовий капелан i за сумiсництвом каптенармус. Хам - стерновий i за сумiсництвом приборкувач хижакiв. Веслярi - Арфаксад та i ухааз, повнолiтнi парубки старших синiв Носвих. Юнга - Ханаан, пiдлiток стернового Хама. Дружини синiв Носвих Хазва, Фазма та Язва пралi i за сумiсництвом, посудомийницi, прибиральницi, куховарки, пiдсобнi рiзноробки, а також слугинi в непередбачених ситуацiях. На цi ж посади зарахованi дочки ухнi.
Ото й усе. Що не кажiть, а некомплект! Тут i сумiсництво не зарадить. Це вам будь-який морський вовк скаже. Навiть вовченя. На добру яхту i то мало. А що вже казати про здоровезну плавбазу, напхану звiриною...
- Боцмане!
- Слухаю, адмiрале.
- Розподiли екiпаж по каютах.
Та не встиг боцман хвацько бовкнути чергове 'рсть, адмiрале!', як голим, мов бубон, степом набiгла перша фiолетова хвиля. Ковчег захитався i зарипiв, а наступноу митi вже тоскно скреготав днищем на мiлинi. Навкруги плавали потрощенi уламки стапелiв.
З-пiд картуза, що з'ухав адмiраловi на нiс, лунали незрозумiлi команди i цiлком зрозумiла лайка.
- Бом-бром-бам-брам!.. Сто радикулiтiв вам у боки i морську хворобу на додачу!
У цей критичний момент капелан Iафет зазирнув у трюм i одразу почав панiкувати:
- Щури з ковчега тiкають! У трюмi - потоп! Ловiть щурiв, бо не врятусмось!
Враз зчинився жiночий лемент.
Боцман Сiм без зайвих слiв кинувся до щогли i вийшов несумнiвним переможцем у легкоатлетичному змаганнi з мавпами. Звiдти вiн загорлав, ще бiльше жахаючи:
- Полундра! Рррятуйся хто може!
Адмiрал Ной уже виборсався з-пiд картуза.
- Корми - на корму! - волав вiн. - Слонiв - на вiдкачку! Боцмане, простеж! Де боцман, сто штопорiв йому
