На добраніч

Сергій Іванович Проць саме тоді йшов зі школи. Сергій Іванович хоча і був сьогодні, першого

вересня, першачком і вчителька так його і назвала, кинувся з новим портфелем у калюжу, підгилив

ногою гусака, підхопив лиса на руки і побіг додому.

Гусак подивився вслід новій мокрій формі Сергійка — Сергія Івановича, побовтав лапою в

калюжі скаламученим небом і знову почав точити об воду дзьоба, не забуваючи поглядати і на

джмеля, що обсихав на портфелі.

— Я т-тобі дам!

— Мамо...

— Не мамай! Лисенятко до хати — а портфель?

— Мамо...

— А яке ж воно мокре, та мале, та жовтеньке... Іди ж мені зараз же по портфель! Ось прийде

тато... Сергій Іванович пішов по портфель: з портфеля, з мокрого букваря, на «Г» — дивився гусак, на

«Д» — кудись убік дивився джміль.

— Не заманиш! — сказав лис. — Ось прийде зі школи Сергійко і ляже біля мене, отут біля нори

на піску, на тепленькому... Ти думаєш що: коров'як з БілАЗаМи, літак із сосною — це тобі так?...

В кар'єрі сплескувалась риба, і від того срібного сплескування лисові зарябіло в очах, рябіло

доти, аж доки коров'як не сказав лисові «на добраніч».

1977