15.
Кожен музичний інструмент, будучи малим відображенням Всесвіту, складається з
вібратора і резонатора.
У скрипці вібрує струна, у кларнеті — тростина, у жінці — фалос. Коди жінка не має поруч
чоловіка, вона шукає вібратори-замінники, які б допомогли видобувати з себе звук. Тому
чоловік — і композитор, і виконавець, суть якого — вібрувати. Фрейд перестрахувався, вказавши, буцім печера, капелюх, і яма, і собор — образи піхви. Вагінальні фантазії —
лиш праобраз Порожнечі, купол якої освітлює золотий штепсель-лінгам, встромлений у
розетку магнетичного жіночого начала.
Жінка шукає чоловіка, щоб звучати.
Інакше — порожнеча і забуття.
16.
Поки товариство закінчувало вечерю за столом, Майя усамітнилася в кутку для чайних
церемоній. Вона заварювала чай спиною до компанії, аби не було видно, що вона плаче.
Майя плакала над собою.
Вона знала, що її чекало. Яків урешті сяде писати симфонію. Богус буде приїжджати
кожного місяця до них на ревізію. Залишатиметься, як зараз, на три-чотири дні, житиме і
харчуватиметься з ними, вдихатиме їхні ви11 ари і насолоджуватиметься їхніми міазмами
розуму. Йоланта напевне щось придумає, наприклад, зробить так, щоб Яків уклав із
Богусом якесь парі. Яків, як завжди, поставить свою душу, а Богус, як завжди, якусь
дрібничку — наприклад, портсигар із Дарвіном у пенсне. Якова такі речі заворожують, вона це помітила. Її втягнуть залишитися, Яків казатиме, що це діло її життя — бути з ним і
підтримувати його пекло. Майя буде вірити, що це все, що її може спіткати в цьому житті, і залишатиметься, щоб дослідити це пекло, випити його до кінця. їй буде так гидко від
цього пійла, що вона послабиться і прорветься своїм придуманим світом. Вона захоче
вхопитися сама за цицьку реальності, і вона вирішить, що мусить вирватись із стереотипів.
Вона звабить Івана, і той, з незнання і відчаю, робитиме з нею, що схоче, гадаючи, що
Інтернет — його путівник по жінці та її руслах. А їй залишиться лиш одне — забетонувати
русла і себе разом з ними. Амінь. Вона не хотіла бетонувати русла. Вона хотіла текти цим
життям далі, давати знати іншим, що русла жінки мають текти, і що земля перемагає
бетон і місто, і що вічність є. Вона не хотіла, щоб
Іван здобув свій перший досвід жінки від неї. Вона не хотіла, щоб Іван одного дня стояв
під дверима Якова з ножем в руці, з думкою про те, що йому потрібно здійснити
чоловічий вчинок — вирішити, кому вона належить. Вона цього не хотіла.
Зрозумівши це, Майя посміхнулася.
Майя витерла сльози краєм сукні і сполоснула чайник окропом.
Це її заспокоїло.
Далі вона побачила Матвія з ножем, який наближався до Якова. Майя закричала:
— Матвію, зупинись!
І далі вже побачила в другій руці скотч і зрозуміла, що все добре. Усі лишилися живі.
Нічого непоправного не сталось.
17.
Вона слідкувала за розвитком подій зі щирим здивуванням. Матвій щось говорив про те, що він поїде в Київ і що Майя мусить стежити за ув'язненим Яковом, тримати його на хлібі
та воді... — їй стало легко від думки, що вона перебуває поза всім цим.
Майя загадково посміхнулась, спитала у Матвія:
— Я? Ти це до мене говориш? Ні, дякую, я тут не залишусь. — Вона вийшла з-за столу.
— Це ваша сімейна справа, ти правильно кажеш. Я — не член вашої сім'ї, і її вчинки
