— Я... вільний?..
— Так, чому б ні? Всі рахунки закрито. Ви вільні і тепер можете робити що хочете.
Гроші вже сьогодні будуть у вас.
— Вільний... — прошепотів Яків. Світло, що било з вікон веранди, стало занадто
яскравим. Його осліплювала білизна світу, що пробивався крізь шиби. Яків устав, відчинив
вікно у сад і вийшов через нього на повітря.
У голові було тихо, як ніколи. Було чути, як шелестить вітер гілками в саду. Весь сніг за ніч
зійшов.
Яків озирнувся. Люди в будинку дивилися на нього. Він розвернувся і побіг. Його фігура
ставала все меншою, поки зовсім не сховалася за пагорбом.
Яна і Йоланта підкинули Майю на машині на вокзал. Вони випили на прощання кока-
коли, викурили по сигареті й посадили Майю на поїзд до Києва.
Яна ввечері зайшла в кімнату до Івана.
— Здається, завтра ми теж поїдемо.
— Що, все?
— Ну, здається, все. Я поїду з Йолантою. Мені з нею цікаво. Вона як сестра мені. Ти
сумуватимеш за мною?
— Я буду згадувати тебе.
— Я хочу, щоб ти запам'ятав мене. Ти дозволиш мені?
— Я думаю, я готовий. Тепер швидко стають чоловіками. Так, я готовий.
Яна залишилась у нього на ніч. Іван поставився до цього зі всією відповідальністю і
виконав свій обов'язок.
7. Уночі біля комина Богус сидів сам. Матвій відпочивав після важкого дня. У будинку було
тихо.
Богус дивився на вогонь.
До нього у зимовий сад тихо зайшла Йоланта.
— Любий, ти не спиш? Ти ніколи не спиш...
Вона сідає біля його ніг.
— Ти часом видаєшся надто жорстоким.
— Yo soy un hombre viejo. Mis ojos se pasearon en los cascos de los conquistadores espanoles .
Вона провела рукою по його сивому волоссю.
— Ти дуже старий чоловік, любий.
Вони замовкли. У комині потріскував вогонь.
— За що ти вирішила називати його маестро?
— Хіба ти не знаєш? Перед моїми очима віддзеркалюються тисячі світів. У всіх цих
світах живуть люди, яких я знаю, але у кожному з цих світів вони роблять щось інше.
Наприклад, у цьому світі ми розмовляємо з тобою, і ти мене уважно слухаєш, а зовсім
поруч я бачу світи, де ти мене ґвалтуєш, убиваєш мене
ножем і рубаєш сокирою, де цілуєш мене, де кохаєш, де ненавидиш мене... Я називаю
його маестро зовсім не тому, що він пише якісь там симфонії. Мені до цього немає діла.
Але коли я вранці приносила йому каву, він сідав біля мене і пив її у всіх світах одночасно.
— Похвально. І це все?
— Так, це все.
Вони мовчки споглядали вогонь ще якийсь час, а потім Йоланта пішла спати.
Епілог
Через півроку Майя зустріла в Києві свого чоловіка. Його звали Роман, він був старший на
п'ять років, мав деревообробний бізнес, у вільний час перекладав з санскриту тексти
тантриків. Вони багато подорожували, займалися альпінізмом в Таїланді, а потім
