установ, рад¬госпів і колгоспів, у яких була відсутня юридична служба.
Конституція СРСР, яка була прийнята у 1977 p., включала статтю, в якій йшлося про адвокатуру (ст. 161), а 30 листопада 1979 р. було прийнято Закон СРСР «Про адвокатуру».
Згідно зі ст. 159 Конституції (Основного Закону) України, прийнятої на поза¬черговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання
17
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
20 квітня 1978 р., для надання юридичної допомоги громадянам і організаціям діють колегії адвокатів. У випадках, передбачених законодавством, юридична допомога громадянам надається безплатно.
У Законі «Про адвокатуру в СРСР» (1979 р.) поняття адвокатури давалося в описовій формі: «Адвокатура сприяє охороні прав і законних інтересів громадян і організацій». У той же час, у ст. 2 цього Закону йшлося про організацію та поря¬док діяльності, права та обов'язки адвокатів. Стаття 7 Закону закріплювала засади адвокатської таємниці: «Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше нада¬вав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як суддя, прокурор, слідчий, особа, що провадила дізнання, експерт, спеціаліст, перекладач, свідок або понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь службова особа, з якою адвокат перебуває у родинних стосунках. Адвокат не має права розголошувати відомості, передані йому довірителем у зв'язку з наданням юридичної допомоги».
Положення про адвокатуру Української СРСР 1980 р. в цілому повторювало Закон «Про адвокатуру в СРСР» (1979 p.).
1.10. Адвокатура України у 1980—1990рр. Нормативно-правові акти, що регулювали діяльність адвокатури у цей період. Створення Спілки адвокатів України. Мета, завдання, структура та органи Спілки адвокатів України.
5 червня 1981 р. було прийнято Закон України «Про судоустрій», ст. 15 якого була спрямована на забезпечення обвинуваченому права на захист. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ у суді. Правову допомогу при вирішенні справ у судах в Україні надають адвокати, а також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги, права й обов'язки адво¬катів, а також інших осіб, які мають право на зайняття правовою діяльністю і беруть участь у судочинстві, визначаються законами. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно. Такою є остання редакція ст. 16 Закону України «Про судоустрій» 1981 p., який втратив чинність у зв'язку з набуттям чинності нового Закону України «Про судоустрій». До 2001 р. редакція цієї статті була такою: «У судочинстві в цивільних і кримінальних справах адво¬кати надають юридичну допомогу громадянам і організаціям. Порядок подання юридичної допомоги адвокатами, права і обов'язки адвокатів, які беруть участь у судочинстві в цивільних і кримінальних справах, визначаються Законом України «Про адвокатуру» та іншими законодавчими актами України». У такій редакції її було викладено відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій» (1994 p.). Перед цим ст. 16 діяла в своїй первісній редакції, а саме: «У судочинстві в цивільних і кримінальних справах адвокати подають юридичну допомогу громадянам і організаціям. Порядок подання юри¬дичної допомоги адвокатами, права і обов'язки адвокатів, які беруть участь у судочинстві в цивільних і кримінальних справах, визначаються законодавством Союзу РСР і Української РСР, а у встановлених законом випадках — і законодав¬ством інших союзних республік».
20 вересня 1990 р. в м. Києві у Будинку вчителя відбувся установчий З'їзд Спілки адвокатів України. З'їзд прийняв рішення про створення САУ і затвердив
18
1. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури та адвокатська діяльність
її Статут. Спілка має відділення в усіх областях України, АРК, містах Києві та Се- вастополі.
Крім Спілки адвокатів України в Україні діють ще ряд загальнодержавних гро- мадських організацій адвокатів — Асоціація адвокатів України, Асоціація моло¬дих адвокатів і ін. Чинне законодавство не обмежує адвокатів як у праві створю¬вати громадські організації так і входити в них.
1.11. Закон України «Про адвокатуру». Його підготовка, прийняття та введення в дію. Набуття статусу адвока¬та за цим Законом. Права та обов'язки адвоката, оплата праці та дисциплінарна відповідальність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру», адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридич¬них осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Закон був прийнятий 19 грудня 1992 р. і вводився в дію Постановою Верхов¬ної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про адвокату¬ру» № 2888-ХП. Згідно з цим нормативно-правовим актом Верховна Рада Ук¬раїни постановила ввести в дію Закон України «Про адвокатуру» з 1 лютого 1993 р. Постановою встановлювалося, що свідоцтва на право заняття адвокатсь¬кою діяльністю видаються без складання кваліфікаційних іспитів особам, які на день прийняття цієї постанови є членами колегій адвокатів або мають ліцензію на здійснення юридичної практики чи працюють за ліцензіями, виданими підприємцям — юридичним особам. Крім того, Постановою було доручено Кабінету Міністрів України до 15 січня 1992 р. розробити та подати на затвер-дження Президенту України проекти Положення про кваліфікаційно-дисцип¬лінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури; внести пропозиції про приведення чинного законодавства та рішень Уряду у відповідність з цим Законом.
Цією Постановою були визнані такими, що втратили чинність з 1 лютого 1993 p., Положення про адвокатуру Української РСР і Закон Української РСР «Про затвердження Положення про адвокатуру Української РСР» від 31 жовтня 1980 р.
Умови набуття статусу адвоката закріплено у ст. 2 Закону України «Про адво¬катуру». Відповідно до неї адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адво¬ката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, орга¬нах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість (див. схему на наст. стор).
5 жовтня 2006 р. Верховною Радою України було отримано проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру», в якому про¬понується внести зміни в умови отримання права на зайняття адвокатською діяльністю. Зокрема, вища юридична освіта, наявність якої є однією з обов'язко¬вих умов отримання права на зайняття адвокатською діяльністю, за цим проек¬том, може підтверджуватися дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни.
19
Стаття 6 Закону України «Про адвокатуру» закріплює професійні права адвока-та. Згідно з цією статтею при здійсненні професійної діяльності адвокат має право:
1) представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компе¬тенції яких входить вирішення відповідних питань;
2) збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:
— запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою;
— ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідни¬ми для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціаль¬них знань, опитувати громадян;
3) застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
4) доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
5) бути присутнім під розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіаль¬них органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
6) виконувати інші дії, передбачені законодавством.
До обов'язків адвоката Закон відносить:
20
1. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури та адвокатська діяльність
1) неухильно додержуватись вимог чинного законодавства;
2) використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб;
3) не використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення.
Адвокат не має права відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюва¬ного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомо¬гу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, яка провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, поня¬тий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, про¬курора, будь-кого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача.
Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адво¬катської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержа¬них адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адво¬катським об'єднанням чи адвокатом. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналеж¬ного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, внесена плата повер¬тається їм повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду. Порядок оплати праці помічника адвоката визначається угодою між ним та адво¬катом чи адвокатським об'єднанням. Заробітна плата помічника адвоката не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.
У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпе-ченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесу¬альним законодавством.
Засади дисциплінарної відповідальності адвоката передбачені ст. 16 Закону України «Про адвокатуру». За порушення вимог Закону України «Про адвокату¬ру», інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно- дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:
— попередження;
— зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;
— анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до
Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку.
Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката — члена
