здавалося б, безсила. «Ми досить цинічно намагалися створити такий собі детектив на медичну тему, — говорив він після успіху першого сезону «Доктора Хауса». — Головне — аби в центрі історії був певний герой із цікавим характером, який би вивчав звички і схильності своїх пацієнтів та міг діагностувати хвороби, спираючись на ці особистісні якості».

За задумом Шора, головний герой мусив ставити діагноз не лише на основі симптомів і результатів досліджень, але також використовуючи комплексний підхід при лікуванні кожного хворого. В іншому разі серіал не відрізнявся б від аналогічних багатосерійних історій із життя лікарні, лікарів і їхніх пацієнтів. У звичайному детективі жертві злочину завжди є що приховувати, і безневинною вона буває нечасто, хіба ставши об’єктом полювання маніяка, котрий обирає жертви за принципом, зрозумілим лиш йому одному. Девід Шор вигадав історію, в якій лікар лікує пацієнта, що страждає незрозуміло від чого. Невідома хвороба — злочинець, котрий загрожує життю. Симптоми — докази, які треба уважно вивчити. Лікар — геніальний сищик, який приймає виклик злочинця-хвороби.

Але головне — це жертва, тобто сам пацієнт. Усі хворі брешуть, приховуючи справжні причини нездужання. Таким чином, причини хвороби приховані в кожному з пацієнтів. А враховуючи те, що від хвороб не застрахований ніхто, на місці пацієнта доктора Хауса може опинитися кожен із нас. Виходить, що брехня, лицемірство, політкоректність, самотність, заздрість, навіть зайва доброта або гіпертрофоване бажання опікати тих, хто нам дорогий, — все це та багато чого іншого, з чим ми стикаємося щодня і чим мимоволі грішимо самі, породжує хвороби.

Причина хвороб — не в мікробах, паразитах, недотриманні норм особистої гігієни або відсутності грошей на лікування. Адже з’їдене нами немите яблуко або надлишок випитого не обов’язково призводять до захворювання. Кожен окремий випадок несподіваного та неймовірного захворювання, за задумом Шора, стає діагнозом сучасному суспільству, втомленому від самого себе. Через те «Доктор Хаус» ще під час показу першого сезону завоював популярність, перш за все, у тих людей, котрі не просто хочуть розважитися протягом 43 хвилин (саме така тривалість серії), але також хочуть і вміють думати про причини та наслідки своїх, здавалося б, невинних і звичайних вчинків.

Режисер і продюсер Девід Шор (Photo by Jeff Vespa © WireImage.com)

Девід Шор — письменник із юридичною освітою. Народився 3 липня 1959 року в містечку Лондон провінції Онтаріо, в Канаді. Він — єдиний представник своєї родини в телевізійному бізнесі, двоє його молодших братів — близнята Філіп і Роберт — стали рабинами. До переїзду в Лос-Анджелес і початку кар’єри на телебаченні Шор навчався в Торонтському університеті і працював муніципальним і корпоративним юристом.

Не дивно, що, з’явившись на телебаченні як сценарист, Шор займався серіалами на правову тематику. Українським телеглядачам добре відомий серіал «Поліція Нью-Йорка» (NYPD Blue) — тут Шор уже значиться в титрах і як продюсер.

Кадр із серіалу «Поліція Нью-Йорка» (NYPD Blue) Кадр із серіалу «Закон і порядок» (Law & Order)

За свою роботу він був два рази номінований на «Еммі» (Emmy Award) — американську телевізійну премію, телевізійний аналог премії «Оскар». Проте наступні роботи Шора не мали великого комерційного успіху.

У 2003 році до Девіда Шора звертається його колега, продюсер Пол Атанасіо (Paul Attanasio), захоплений створенням нового проекту. Потому як він попрацював із NBC над фільмом «Убивчий відділ», йому потрібно було зробити фільм, котрий повторить успіх серіалу «Закон і порядок» (Law & Order).

Зйомки серіалу «Закон и порядок» (Law & Order) (© www.nyc.gov)

До речі, російський аналог цього популярного в США серіалу у вітчизняних глядачів успіху не мав: дуже вже «американськими» здавалися у своїх відпрасованих костюмах служителі російської Феміди. Адаптувати його до російських реалій не вдалося. Проте голлівудське першоджерело витримало не один сезон і має в нашого любителя кримінального кіно стабільний успіх. Серіал можна щодня знайти на одному з численних каналів як в Україні, так і в Росії.

Проте Атанасіо пропонував Шору орієнтуватися не на «Закон і порядок», а на не менш успішний проект — створений каналом CBS серіал «CSI: Місце злочину» (CSI: Crime Scene Investigation). У серіалі криміналісти з найдрібніших доказів відновлювали обставини вбивства. У кожному окремому епізоді зазвичай розповідається про розслідування одного-двох злочинів, скоєних у Лас-Вегасі або його околицях, інколи — в інших містах штату Невада. Серіал має сюжетні переплетіння з аналогічними історіями: «CSI: Місце злочину Майамі» і «Без сліду» (Without a Trace). Пола Атанасіо привабило те, що в серіалі «CSI» робиться акцент на особистих проблемах і труднощах співробітників — родинних негараздах, психологічних травмах, стосунках із колегами по роботі та родичами. Особливо тонко показані складні соціальні й особисті проблеми, незвичайні людські захоплення та звички, часто непідвладні однозначному визначенню й оцінці.

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату