до дев’яноста шести паростків, і кожний паросток виростає в досконало
сформований ембріон, а кожен ембріон - у дорослу особу. Завдання - зробити так,
щоб виросло дев’яносто шість людських істот із того, з чого раніше росла тільки
одна. Це прогрес!
- По суті, - говорив далі Директор, - бокановськифікація полягає в серії
гальмувань розвитку. Ми припиняємо нормальний ріст, і яйце досить парадок-
сально реагує на це своїм брунькуванням.
“Реагує брунькуванням”, - строчили олівці студентів.
Директор показував далі. На повільному конвеєрі ціла батарея пробірок
в’їжджала у великий металевий куб, ще одна батарея з протилежного боку
виїжджала назовні. Машинерія злегка мурчала. Обробка пробірок, пояснював він
студентам, триває вісім хвилин.
Вісім хвилин інтенсивного рентгенівського опромінювання - це майже
максимум, який може витримати яйце. Деякі з них відмирають, інші найстійкіші,
діляться надвоє, проте більшість дає чотири бруньки, а деякі й вісім; потім усі
повертаються до інкубаторів, де бруньки починають розвиватися; через два дні їх
раптово охолоджують. Потім перевіряють. Два-, чотири-, восьмипаросткові яйця
знову брунькують, тоді їх ледь не до смерті глушать спиртом; внаслідок чого вони
брунькують знову й знову, розгалужуються - з паростка паросток, далі й далі. А
тоді вже їх лишають у спокої, бо подальше гальмування розвитку може виявитись
фатальним. На цей час початкове яйце вже дає від восьми до дев’яноста шести
ембріонів - чудесне вдосконалення природи, погодьтеся. Ідентичні близнюки - але
не жалюгідні двійнята чи трійнята, як у старі живородні дні, коли одне яйце іноді
випадково ділилося, а дюжини, десятки близнят за раз.
- Десятки! - повторив Директор і розвів руки, ніби роздаючи подарунки. - Цілі
