Бранці мороку

не дихав. — Ти верзеш дурниці.

—  Справді? Тобто я маю покірно звільнити місце для чергового «мажора», навіть не з’ясувавши, чим він кращий за мене?

—  Михайле, — Остап явно починав нервувати, — те, що ти працював на каналі майже від самого його створення, ще не означає, що я маю виправдовуватися чи узгоджувати з тобою вибір працівників. Ти дуже себе переоцінюєш. Рішення прийняте, і тобі залишається або погодитись на запропоновані умови, або...

—  Або що? — я вирішив тиснути до останнього,

—  Ти не хочеш полегшити мені завдання, так?

—  Усього лише бажаю з’ясувати все до кінця,

—  Що ж, будемо відверті, Я неупереджена людина, І для мене бути професіоналом — значить не зважати на дружні зв’язки та особисті відносини, На першому місці завжди має стояти проект, І якщо я зустрічаю когось, чий талант, на мою думку, піде на користь нашій справі, я без вагань беру цю людину і даю ту посаду, на яку вона заслуговує, Не бути снобом і давати шанс усім — це моє кредо, Зрештою, далеко не кожен має за дружину письменницю — авторку бестселерів, Обдарованій молоді потрібна допомога,,,

—  Що ти сказав? — спантеличено перебив я його, втупивши нарешті погляд у його холодні очі, Такого аргументу я не чекав, Остапове лице знову набуло невинного виразу незайманої дівчини на прийомі в гінеколога,

—  Ти ж хотів відвертості, Михайле? Ти маєш піти з цієї посади, Вона занадто розкішна для тебе, Але ти можеш залишитися в команді, а зарплатні молодшого менеджера буде цілком достатньо, враховуючи,,,

Я плюнув йому в обличчя,

/ Аліна / Сумна звістка

—  Ти пам’ятаєш Остапа? — похмуро спитав мене Михайло прямо з порога,

Звичайно, я пам’ятала Остапа, Замість голови — дула, замість серця — велика дуля, мозок — як у колібрі і підступність — як у носатої мавпи з острова Борнео. Усе це я озвучила, не відриваючи погляду від монітору. Те, що чоловік з’явився вдома незвично рано — о дев’ятій вечора — мене трохи здивувало, але більше потішило. Я вже й забула, коли востаннє бачила його раніше опівночі. Однак наступні слова Михайла знищили цю радість ущент.

—  Він звільнив мене.

—  Як?!

Завжди не терпіла дурних питань, і ось маєш — у скрутну хвилину з вуст злетіло саме таке. Я спробувала виправитися.

—  Себто на якій підставі?

—  Саме про підставу і йдеться. Про дуже тупу підставу.