Annotation
Журнальный вариант. События партизанской и подпольной юности автора легли в основу его первого романа “Вы любите Вагнера?”. О партизанской борьбе французского народа написано много, но авторы, как правило, обходили стороной одну из характерных, специфических особенностей французского Сопротивления — его интернациональный характер. В 1939 году во Франции проживало около трех миллионов иностранцев: испанцы, итальянцы, русские, венгры, болгары, чехи, румыны, поляки, и определенная их часть была вовлечена в движение Сопротивления. Во время войны немцы вывезли во Францию тысячи советских военнопленных, которых они использовали на самых тяжелых работах в концлагерях. Русские, украинцы, белорусы, татары, грузины, представители прибалтийских республик — все они стремились к вооруженной борьбе с фашистами, и местное подполье всячески старалось им помочь — устраивало побеги из концлагерей, снабжало оружием, устанавливало связи. У понеділок після полудня і наступної ночі
Вдень у вівторок
В середу вранці і протягом дня
У четвер, вранці
notes12345678
У понеділок після полудня і наступної ночі
— Ich liebe Wagners Musik. В цих голосно вимовлених словах відчувався зверхній і гордовитий виклик. Ганс фон Шульц неквапливо відсьорбнув коньяк і раптом, відчувши себе в полоні нестримних почуттів, розчулено повторив по-французьки: — Я люблю Вагнера!.. Він сидів, поклавши ноги на маленький столик з білим і чорним телефонами, і слухав «Політ валькірій». На круглому столі, де лежали пластинки в темних конвертах, грав старомодний і пошарпаний патефон. З ним фон Шульц не розлучався вже понад двадцять літ. Ні в роки свого навчання у Кенігсберзькому університеті на факультеті права, ні під час війни, яка кидала його з міста в місто, з Чехословаччини — до Франції, з Кольмара — в Клермон-Ферран через Діжон і Лімож. Якось при нагоді друг його діда познайомив молодого Шульца з Гіммлером під час прийому, влаштованому у фамільному замку Брандштейнів на честь
