Повз портретиі портшезиз нами йделуна від кроків.Ми кудись надовго щезли(двісті років?Триста років?).І, коли вже стане темно,з неопалених покоїв(я, здається, вівся чемно,я нічого не накоїв),у жаркі вогні неонніповертаємосьнавіки.Я несу тебе в долоні, і життя таке велике…СТИХІЇМадригаликПо-перше камінь. Твердь. І підмурівок.Холодна перепона. Тож метавтікає від зарюмсаних корівок,а зостається творення хвоста.Коли, розбивши камінь, з порожнечіти витвориш, мов іскру, чистий шал,Вона тобі — рожеві нігті в плечі,Се — у вогні розжарений метал.Але коли ти Майстер, то з металути витнеш золоті кружала зірі понесеш її, легку й повсталу,і се — стихія леткості: ефір.НІЧНА ЗМІНАЗакіптюжений ангел живе у друкарні,