чекати.
— Картку.
Річардс подав картку. Перший лікар записав його номер, потім сказав:
— Розкрийте рота. — І натис йому на язик.
Інший, присвічуючи собі тоненьким промінчиком, зазирнув йому у зіниці, заглянув у вуха.
Ще один прикладав до грудей холодне кружальце стетоскопа.
— Покашляйте.
Річардс покашляв. Попереду когось витягали з черги. Той кричав, що йому потрібні гроші, що вони не мають права так чинити, що він звернеться до адвоката.
Лікар пересунув стетоскопа.
— Покашляйте.
Річардс знову покашляв. Лікар повернув його й приклав стетоскопа до спини.
— Глибоко вдихніть і затримайте видих. — Стетоскоп пересунувся на інше місце. — Видихніть.
Річардс видихнув.
— Проходьте далі.
Усміхнений лікар з перев’язаним оком зміряв йому тиск. Статеві органи оглядав ескулап з великими плямами на лисій голові.
Засунувши Річардсові в пахвину холодну руку, він сказав:
— Покашляйте.
Річардс кашлянув.
— Проходьте далі.
Потім йому зміряли температуру, наказали сплюнути в чашку. Половина кімнати була позаду. Половина. Двоє чи троє вже пройшли огляд, і санітар з брезклим обличчям та кривими передніми зубами, що стирчали, як у кроля, ніс їм одежу у дротяному кошику. Ще десяток чоловіків витягли з черги й показали їм на двері.
— Нахиліться й розсуньте сідниці.
Річардс нахилився й розсунув. Затягнутий у пластик палець увігнався в задній прохід, промацав його, вислизнув назад.
