Висновок. Плідні і конструктивні взаємини між організаторами і головними дійовими особами кооперативного руху та тими, для кого його, власне, й засновано, мають позитивно вплинути на загальну згуртованість більшості людей навколо спільної справи покращення власного й суспільного життя власними ж силами.
Отже, для чого все це потрібно взагалі?
Для того, щоб:
- дати людям надію на реальність соціально-економічного дива для них особисто і їхніх сімей, як то кажуть, на їхньому подвір’ї;
- зацікавити людей, дати їм відчути себе корисними, потрібними країні, її майбутньому;
- навчити людей будувати власний добробут власними силами;
- включити людей як співвласників і партнерів у плани реформування держави;
- розробити й донести до людей весь масив наших спільних можливостей при практичному втіленні будь-яких життєво важливих проектів у кожному сегменті суспільного життя;
- заснувати реальний механізм (зокрема й фінансовий) реалізації цих проектів;
- через ідеологію кооперативного руху залучити до співпраці всіх регіональних громадських авторитетів-ватажків;
- згуртувати громадян навколо спільної кооперативної ідеї та надихнути на плідну творчу працю.
Черговість кроків на шляху становлення кооперативного руху
На регіональному рівні
1. Заснування регіональних, районних, міських, селищних і сільських філій уже створеного загальноукраїнського обслуговуючого кооперативу «Напрям». Підтримка й розвиток уже зареєстрованих регіональних філій.
2. Заснування кредитних спілок (кас взаємного фінансування) регіонального рівня з філійною мережею, а також окремих місцевих кредитних спілок (кас взаємного фінансування) за потреби. Підтримка вже наявних кредитних спілок (кас взаємного фінансування).
3. Підбір і підготовка місцевих громадських ватажків, регіональних бізнесменів, активістів і агітаторів для організації й успішної діяльності регіональних філій кооперативу та кредитних спілок (кас взаємного фінансування).
4. Активне залучення жителів усіх без винятку регіонів країни до членства у кооперативній системі і кредитних спілках (касах взаємного фінансування).
5. Розробка засобів агітації за діяльність кооперативного руху в регіонах.
6. Розповсюдження регулярного видання кооперативного руху для кожної сім’ї з метою тіснішої і пліднішої співпраці з його членами та іншими громадянами.
7. Організація постійної регіональної безоплатної «гарячої» телефонної лінії.
На національному рівні
1. Ефективна робота штабу кооперативного руху.
2. Ефективна робота методологічного центру кооперативного руху.
3. Ефективна інформаційна діяльність консультантів постійної безоплатної «гарячої» телефонної лінії та спеціального веб-сайту.
4. Підготовка активістів і агітаторів з усіх регіонів країни для роз’яснення громадянам ідеології та завдань кооперативного руху.
5. Розроблення типових і конкретно адаптованих проектів у різноманітних виробничих та обслуговуючих галузях на замовлення керівників місцевих філій кооперативу й регіональних бізнесменів.
6. Інформаційне висвітлення діяльності кооперативного руху та кредитних спілок (кас взаємного фінансування) у друкованому (в засобах масової інформації) й електронному вигляді (інтернет-простір та офіційний сайт).
7. Друк і розповсюдження регулярного видання кооперативного руху з розробками типових проектів як пропозиція до співпраці з його членами та іншими громадянами.
8. Поєднання всіх регіональних кредитних спілок (кас взаємного фінансування) у потужну Національну асоціацію кредитних спілок (кас взаємного фінансування) «Взаємодопомога».
Висновок. Коли майбутнє чітко видно, а головне — воно зрозуміле, треба лише почати невпинний рух до мети. А мета — це наша могутність та довголітнє процвітання.
І наостанок
Закінчивши книгу і осягнувши цілком її зміст, тематику, яку охопив та зміг розкрити у готовому до практичного застосування вигляді, я отримав упевненість, що читач зможе достеменно уявити собі, якою буде наша нова країна.
Доволі невелика кількість сторінок вмістила у собі щільно спресовану важливу інформацію детального, покрокового плану її побудування.
Для мене було важливо усвідомити, чи буде ця інформація достатньою для досягнення поставленої мети – моделювання і побудування принципово нової країни, якої у такому вигляді поки ще в світі не існує. Чи стануть переконливими усі наведені вище доводи про актуальність та життєздатність майбутньої кооперативної держави?
Упевнений, що доленосні для всіх думки надходять до нас безпосередньо від Промислу Божого. Тому й не так важливо пишатися тим, що ти вигадав усе самотужки. Треба лише вірити, що викладене дійде до людей і стане їм у пригоді як компас, як система важливих орієнтирів у їх житті, яке не можна просто так «профукати» нанівець, бо кожному воно дається Богом лише один раз.
Тому закінчити хочу низкою думок, які вважаю надважливими. Як для себе, так і для майбутнього держави. І щиро сказати при цьому:
Слава Господу за усе!
Саме ці слова підсвідомо, на «автоматі» вимовляємо ми під час молитви до Бога. Але за що слава? За «просто так», чи за дароване нам життя? За родючу землю чи напрочуд вдале географічне розташування країни? А може за чудові природні можливості та умови? І чи можемо ми взагалі визначити для себе те саме головне, саме дійсне, за що славимо Єдиного Бога?
Основні закони природи колись знайшли влучне відображення у біблейській притчі, коли Господь накормив величезну кількість людей лише п’ятьма хлібинами. Ця історії несе у собі дуже глибокий сенс. І ось чому.
Земля, що у людей під ногами, є великим, воїстину святим даром природи. Вона є величезним акумулятором Божої сонячної енергії. Енергія ця невичерпна і тільки вона дає людям джерело для існування – власне їжу.
Слід розрізняти поновлювану зовнішню енергію, яка йде до нас від Бога (можна назвати її енергією Сонця), та поновлювану внутрішню, земну енергію, «законсервовану» природою в її надрах. Саме головне, що у будь-якому разі енергія Сонця перетворюється у живу Матерію або Речовину (енергію прогресу), яку ще називають Даром Природи.
Людство – це живий організм і воно завжди жило і буде жити за фізіологічними законами, які ще звуться законами природної економії. І основне багатство людстства – це родючість землі, з якої воно себе годує. А додаткове багатство – промисли відновлюваних дарів природи.
Ми поступово підійшли до найважливішого висновку, який в еру новітніх технологій несподівано, але переконливо повертає наш погляд назад у далеке минуле. Щоб не казали нам сучасні інноватори, але найперша потреба людини – це їжа. Звідси виходить безперечний пріоритет сільськогосподарського виробництва перед будь-яким іншим. Бо енергія прогресу активно створюється лише в сільському господарстві як виробництві основних засобів існування людини. Пасивно вона створюється я вигляді готових дарів природи: промислу море- та лісопродуктів, дичини від полювання та інше. Хіба все це не з ряду основних засад ідеології кооперативної держави?
Колись видатний вчений Тімірязєв у книзі «Життя рослин» справедливо написав: «Їжа служить джерелом сили в нашому організмі тому, що вона не що інше, як консерв сонячних променів». Якщо ми торкнулися феномена сонячної енергії, проявом якої є життєво необхідний процес фотосинтезу, маємо зазначити, що Велика Сила, яка творить світло і є єдиним суб'єктом виробництва Матерії (Речовини). Звідси єдиною продуктивною у повному сенсі цього слова є землеробська праця, результатом діяльності котрої є приріст і доповнення саме живої речовини або організмів. Усе інше – лише виробництво Форми, а
