підписався обома руками, що крадіжку вчинив не хто інший, як він. Проте це алібі... Пригадуєте, воно було засвідчене місцевою поліцією в Санта-Ані й отже не підлягало будь-якому сумніву. '
Та все ж сумнів існував, і підказаний він більше чуттям, ніж логічними міркуваннями. І тут з'явилася нова обставина, яка підтвердила сумнів. Ви, мабуть, пам'ятаєте: серед тих речей, які впали на підлогу, я побачив залізничний квиток. Про цей квиток я згадав несподівано, як то кажуть, з доброго дива, в четвер увечері, коли ми вечеряли в «Лавароне». Пив каву, розмовляв з синьйорою Топці, й раптом перед моїми очима постав клятий квиток. Він немовби казав мені: невже не бачиш у мені нічого особливого? І хизувався переді мною, як найвульгарніша кокотка. Я приглянувся до нього і завважив, що він зовсім неторканий, не пробитий щипцями контролера. Як я не помітив цього курйозу вранці, коли побачив його на підлозі разом з усіма речами? Непробитий квиток означає одне з двох: або пасажир купив квиток і не їздив, щось перешкодило, а квиток забув у кишені, або просто контролер не пробив його,— що трапляється, але тепер кондуктори знають, що є чимало безробітних, претендентів на їхні місця, тож стали дуже ставанні й пробивають квитки у всіх пасажирів поспіль.
У Санта-Ані в тільки один готель. Я взяв люкс, покрутився трохи, подарував адміністраторці букетик квітів, а потім спитав, чи не ночував тут у середу мій приятель на ім'я Чезаре Савеллі. Саме був мертвий сезон, відвідувачів мало, можна перелічити по пальцях, і адміністраторка відразу ж згадала, що якийсь Чезаре Савеллі ночував у готелі. Тоді я сказав, що хочу надіслати моєму приятелеві листівку з видом готелю, але забув його римську адресу, то чи не можна подивитись анкету, де він зазначив її. Адміністраторка дала мені течку, і я знайшов анкету. Письмо, яким заповнено анкету, зовсім не схоже на письмо Савеллі. Його письмо високе, нервове, а це мов намисто. Я знав його письмо бо розглядав альбом Вітторії, де чимало його фотографій.
Цю анкету заповнила інша людина, яка мала паспорт на ім'я Чезаре Савеллі. Як я і думав з самого початку, хтось забезпечив алібі Чезаре Савеллі. Він не виїжджав з Рима.
Повернувшись у Рим, я почув від вас подробиці другого допиту і те, що Пінеллі й Чіветту знайшли вбитими. Поки ми обідали в «Лавароне», я задумав план крадіжки в Боргезе.
Отже, в середу, 25 жовтня, Савеллі викликає Карло Колону, підлеглого йому і по адміністративній, і по партійній лінії, про якого знає досить компрометуючих фактів, дає йому пляшку вина і наказує випити її об одинадцятій годині вечора разом з охоронцем Федеріго Нобіле. Посилає його купити квиток до Санта-Ани, і коли той приносить, каже, що приїде із Санта-Ани другого дня по обіді поїздом.
Та замість їхати на вокзал, Савеллі, скориставшися з метушні, яка завжди настає в галереї близько дванадцятої, непомітно прослизає в мансардне приміщення другого поверху. Він має ключ від замка, і зайти в це приміщення не становить для нього будь-яких труднощів. Як видно з плану, в приміщенні є туалет, кран з водою і парове опалення. Перебути там кілька годин не так уже й важко. Савеллі знаходить зручне місце і лягає спати.
Коли він прокинувся, крізь скляний дах і круглі віконечка цідився ледь помітний відблиск світильників на п'яцца Навона. Була дев'ята чи десята година. Він пробирається у наиівосвітлену залу і за хвилину знімає полотно «Данаї» Корреджо. Все підготовлено заздалегідь попередніми вечорами, розхитані цвяшки ледве тримаються в рамі. Поверх порожньої рами Савеллі напинає полотно Лівіо Перетті, де-не-де закріплюючи його кнопками. Треба відзначити, що обидві ці операції Чезаре Савеллі здійснює в рукавичках.
Він повертається на горище із здобиччю, але біля самого порога наштовхується на людину, яка спостерігає за ним чи не протягом усього часу. Жахнувшися з несподіванки, Савеллі кидає полотно, вихоплює свій сталевий кастет і одним ударом звалює співмешканця горища на підлогу. Все це відбувається дуже швидко і в цілковитій пітьмі. Треба думати, що через якийсь час Савеллі присвітив ліхтариком. Завелика спокуса подивитись, кого вбив. Людина на підлозі йому незнайома. Вона здається мертвою. Савеллі тягне її в глухий куток на горищі і старанно закидає рамами, мольбертами і картоном. Потім починає змивати сліди крові. Вода є, ганчір'я теж. Треба лише трохи попрацювати.
Але поступово, як тільки напруження спадає, його починає опановувати страх. Жахливий страх, що його зрадили, що його жертва — «приставлена» людина, що надворі його чекають поліцаї. Або мафіозі, куди страшніші за поліцію.
Минає дванадцята година. Треба вирватися звідси, чергує одурманений Федеріго. Але Савеллі вже не має колишньої сміливості, він не наважується зійти сходами з полотном на плечі, а ще менше — вийти з ним на вулицю. Так у нього з'являється думка сховати полотно в місці, де нікому не спаде на думку шукати його. В якому саме?
Він добре знає план будинку, знає, де пролягають труби опалення, водогону, димарі камінів. По суті, в усьому будинку тільки один камін — у кабінеті директора Роберто Тоцці. В ньому давно не палиться і в кабінеті він — для окраси. Його димар рівний, виходить на дах, а починається сідловинкою над каміном. Чи знайдеш кращу схованку, зручнішу й безпечнішу для викраденої картини?
Він вилазить у вікно, доповзає до димаря і спускає вниз полотно, скручене в рулон. Потім вислизає службовим входом, та, відчинивши двері, помічає з жахом, що Маріо Чіветта здивовано розплющив очі. Негідник побачив його і, можна чекати, завтра виступить свідком проти нього!
Савеллі ховається в затінку сусіднього будинку, колишнього кардинальського палацу, і коли за якусь годину Чіветта виходить з Боргезе, він рушає слідом за ним. Наздоганяє його, вітається і пропонує йти разом. Чіветта нічого не підозрює, він навіть не бачить, як Савеллі виймає свого кишенькового автоматичного ножа, не чує, як клацає лезо, не має навіть часу крикнути, коли лезо встромлюється йому в горло. Савеллі штрикає ще двічі, щоб було певніше, і повертається назад, щоб сісти на сусідній зупинці в автобус, який іде повз пагорб Джаніколо. Наближаючись до Боргезе, він раптом згадує, що забув замкнути двері службового входу, бо погляд Маріо збентежив його. І раптом збагнув: Федеріго вже прокинувся, може помітити, що двері відімкнені, й відразу ж підніме поліцію на ноги. А поліція, зі свого боку, подзвонить у Санта-Ану, і його двійник потрапить у пастку. Успіх операції повисає на волосинці, а над головою Савеллі гойдається зашморг. Отож він переборює страх, удруге проходить повз службовий вхід і повертає ключ. Не треба забувати, що Чезаре Савеллі — колишній натовський розвідник, досвідчений вбивця і авантюрник. Ви, мабуть, не наважилися б випробовувати долю двічі тієї самої ночі, га?
Потім він сідає в автобус, який іде повз пагорб Джаніколо, виходить на першій зупинці і зникає в пініях та густому чагарнику. Там проводить ніч. Другого дня приходить у дім Вітторії Ченчі, де, між іншим, я мав приємність зустріти його. Грязюка на взутті була з Джаніколо, а кров на правому рукаві — мабуть, з горла Чіветти.
Зрозуміло, я не міг викласти цієї версії поліції і тим самим допомогти Лівіо та Луїзі, бо вона не була підтверджена конкретними фактами і показаннями свідків. Тому я вирішив довести гру до кінця, використавши принцип бумерганга... «Даная» мусила потрапити в дім П'єтро Фальконе! Але не справжня «Даная», а її подоба, копія Лівіо.
Коли ми прийшли з вами до П'єтро Фальконе, ви чули, що він чекав того ранку якихось сажотрусів. Коли ми вийшли від нього, я заскочив до поштового відділення, зателефонував у товариство сажотрусів і запитав, чи передбачена на сьогодні профілактика будинку 71 на віа Монсера-то. Мені відповіли, що така профілактика передбачена, але не на 28 жовтня, а на 8 листопада. Ясно, отже, які сажотруси мали відвідати дім П'єтро Фальконе: гурт горлорізів та бандитів, переодягнених сажотрусами, і один з них ніс би «Данаю» Корреджо. Сценарій Савеллі був такий: сажотруси підкинуть полотно картини у професорову спальню і вийдуть звідти перед тим, як він підніметься сходами з групою поліцаїв та свідками.
Отже, «Данаю» Корреджо було б знайдено в домі П'єтро Фальконе! Який римський громадянин голосував би за крадія шедеврів мистецтва! Провал П'єтро Фальконе був би, як то кажуть, гарантований!
Далі ви знаєте, як розвивалися події, бо самі стали учасником гри. Сьогодні, о дев'ятій годині, коли поліція залишила Боргезе разом з підозрюваними особами, ви, за моєю вказівкою замінили полотно, яке було в каміні, полотном Лівіо Перетті. Потім пішли їсти морозиво в сусідню кондитерську. О десятій годині п'ять хвилин Чезаре Савеллі прибув у безлюдну галерею — її охороняли поліцейські, але вони стояли надворі! — і, не затримуючись ні на мить, зайшов до директорського кабінету, витяг з каміна сховане там полотно, засунув під макінтош і вибіг до своїх людей.
О десятій годині десять хвилин Чігола випускає з поліційної дільниці швейцарів та охоронців Боргезе разом з Карло Колоною, і вони займають свої місця в музеї, а поліцейські, які вартували на вулиці, ідуть геть. О десятій годині п'ятнадцять хвилин ви заходите до свого кабінету і тремтячими руками розгортаєте полотно,
