l ти ще поруч (можна все сказати),
Та кожен з нас на свій ступив вже шлях.
l за фіранки слів не варто вже ховатись…
Роки й роки, все сказано в свій час…
Ось-ось i вже нам більше не стрічатись.
Можливо, лиш зоря на мить з’єднає нас.
l стане млосно, очі, губи друга…
l, крізь фізичні відстані Землі,
Підхопить раптом нас тугої хвилі туга
l закачає в зоряній iмлi.
Колись
Ти глянь-но у вікно:
Там дощиків засів.
То все було давно,
Ще за старих часів
То все було колись,
Комусь, когось назад…
Ти в серце подивись,
Там також дощепад…
Не треба, помовчи,
Минулися слова.
Як сонцю уночі
Їм вже/ще не пора.
Зі спадщиною
Зі спадщиною пережитих літ
Ми кожен день народжуємось в світ.
Про кількість літ питатися дарма,
Ми вже не ті, вчорашніх нас нема.
Не паросток, насіння, не бутон,
Що було – ніби є i ніби сон.
Лишились шрами, зморшки на чолі
l тихі очі, в сумі і теплі.
Нічого випадкового
Нічого випадкового немає –
Повторюєш мені ти знову й знову.
Ти правий, всіх нас Бог Веде і Направляє,
l нам Дає думки і Відкриває мову.
Вже розколовся час. Та крізь круті пороги,
На перехресті вчора й майбуття,
Лише на мить схрестилися дороги:
Ні там, ні тут, свій світ і каяття.
Ніхто чуже життя не може перебути.
l, хоч рука в руці, та жити мусиш сам,
Звільнися від лузги, дурману та отрути…
Ти в себе подивись і все прозрієш там.
А побут нас усіх у вирі буднів крутить,
У кожного проблем, повір, чималий міх,
Та більшість, через це, своє життя не губить.
Чого ж ти падаєш, адже ти краще них.
За домами
За домами зелени разливы.
Замерла, почти что не дыша.
Вот места, где были мы счастливы –
Обмануться тянется Душа.
Но смеется разум: наважденье,
Фикусы – красивые деревья.
А наш лес за морем, за границами,
За до слез сомкнутыми ресницами.
Антисемітці
Так я єврейка, родом з України.
Жидівка – кажеш ти, То що ж, нехай і так.
Я, гордо, на чолі несла єврейства знак
l не ховалася, як дехто, у шпарини.
Я прізвище єврейське зберегла.
Я все життя «жидівкою» була.
Тут праотці мої, в забутих вже віках,
Роботу віднайшли собі i дах.
Я народилась тут, батьків тут поховала…
А звідки ти взялась? -ото мені цікаво.
Чи не від тих навал монгольсько доби,
Що щирий люд землі підняли на диби?
Чиж пращурку твою не зґвалтували були?
Бо звідки ж в тебе ці монгольські скули,
