(Утро, воскресенье, 15 декабря 1918 года, № 13)
До історії сформування і бойової роботи групи військ УНР Печорського району (зі звітів по команді і слів учасників)
Ініціативна група заарештованих політичних українців, котрі знаходились на Головній Гауптвахті міста Києва, одержавши 20 листопада відомості про те, що український народ під проводом Директорії повстав проти буржуазного гетьманського уряду, котрий торгував долею народу, після наради вирішили прийняти участь в боротьбі. Для цього ініціативна група попоробувала увійти в зв' язок із зовнішнім світом і війти в яку-небудь револьційну організацію, з котрою бажала координувати свою працю. 25 листопада групою був випущений політичний сотник Куликівський, котрому було доручено пройти в штаб військ Директорії, де він повинен був з'явитись до отамана Петлюри і по одержанню директив повідоміть групу. Сотник Куликівський пробрався до військ Директорії, об чім повідомив групу. Вирішено виступить активно тоді, коли буде відомо про загальний наступ Осадного корпусу на Київ. Через відвідувачів (пана В., співробітника мін. праці) групі удалось дістать зброю, котра переховувалась не вважаючи на переодичні обшукування, які проводились по наказу бувшого коменданта міста.
13 грудня з вечірніх газет дізнались про умовини Директорії з німцями. Негайно зроблена була нарада групи, на котрій було вирішено виступить між 13 і 14 грудня. На тієї ж нараді група обрала командуючим військового старшину Вовка, начальником штабу сотника Тютюнника. Було виявлено, що можна сформувати бойову частину у кількості 120–130 чоловік. В 9 год вечора 13 грудня по наказу командуючого сотником Соломінським була обеззброєна варта на Головній Гауптвахті, від котрої було відібрано 16 рушниць. Зараз же під керуванням начальника штабу була вислана озброєна рушницями розвідка в місто в кількості 7 чоловік. Розвідка пройшла під видом російської частини по місту до Софійської площі і повернувшись назад, доложила про стан і розташування охоронних гетьманських і російських частин в місті.
Хоча й не було певних відомостей про ситуацію взагалі, командуючий видав наказ про виступ і зайняття Печерська по виробленому плану. Карні злочинці були зачинені в карцерах. Всі політичні увійшли в бойовий загін… В першу чергу була роззброєна комендантська сотня в кількості 100 чоловік і заарештований бувший комендант міста Києва генеральний хорунжий Тищинський, по наказу котрого були увечері 13 грудня виставлені кулемети в напрямку гауптвахти. Після озброєння всього бойового загону рушницями і кулеметами комендантської сотні, почався наступ з двох боків на особливий гетьманський дивізіон панцирників. Був момент, коли під дужим обстрілом панцирників в бойовому загоні було помітно хитання. Але захоплені прикладом кількох старшин і гайдамаків, люди кинулися на штурм. Панцирники кількістю около 500 чоловік капітулювали. Із зброї було відібрано: З панцирних самоходи, з гармати, коло 100 кулеметів і багато іншої зброї.
Озброївшись, що зветься, до зубів, загін повів наступ на власний конвой гетьмана і 5-й відділ добровольчої дружини. Після короткого обстрілу відділ дружини склав зброю. Впертий бій витримав гетьманський конвой. Ним була відкрита гарматна і кулеметна стрілянина. Бойовий загін зі свого боку пустив в діло гармати і кулемети. Приблизно через 3 години з початку бою конвоєм були вислані парламентьори, котрі заявили, що гетьманський уряд капітулював. До того часу загоном обстрілювався гетьманський палац
3 однієї гармати.
Уже після капітуляції уряду штабом Долгорукова проти бойового загону були послані резерви добровольців. Бойовий загін забирав їх в полон після багнетної атаки. Стрілять не було часу. Всі люди обеззброєних гетьманських і російських частин інтернірувались. По сей час вони знаходяться під охороною бойового загону.
Оповіщення оперативним штабом загону лівих соц. — революціонерів і інші частини не виявили себе крім 8 душ робітників Арсеналу. О 3 год. дня було донесено, що решта районів міста за виключенням Шулявського не виступили. До того часу була обеззброєна Інструкторська школа старшин, інші частини, що мешкали на Печерську.
Командуючий наказав зайняти Дворцовий район і Звіринець, вливши в свій загін частину людей із обеззброєних військових частин, за котрих міг поручитись хто-небудь із козаків, або старшин бойового району. Наказ про загальний наступ, котрий передбачався на 7 год. вечора, було одержано о
4 год. ЗО хвилин. В той час частинами бойового загону займвася участок до Хрещатика, В. Васильківської і Дніпра. На опорних пунктах загоном були поставлені гармати і кулемети О 7 год. вечора здалась добровольча дружина Кірпічова (ріг Караваївської і Васильківської вул.), кількостю до 1000 чол. Рівночасно резерервом загону були примушені скласти зброю частини добровольців, які вийшли в тил бойового участку з Дарниці. На Дарницю направлені були загони з кулеметами.
О 7 год ЗО хв. вечора командуючий з начальником штабу на самоході виїхали дивитись на участок. По проханню чинів штабу фортеці (Володимирська 45) вислано караули до помешкання штабу і таким чином
бойовий участок ще поширено.
В ніч з 14 на 15 грудня бойовий загін ніс охорону всього участку, не допускаючи грабунків і бешкетів. Було виявлено наші втрати в забитих і поранених. З боку добровольців, конвою і інших гетьманських частин страти були разів в десять більші.
15 ранком командуючий заїхав в оперативний штаб в Лук' янівський народний будинок, де зробив справоздання на словах. Пізніше командуючий заїхав в штаб Осадного корпусу (Банкова, 11), де від отамана корпусу одержав наказ нести охорону участку до приходу Січової дивізії, котра має змінити бойовий загін.
В останній час, 16 в ранці одержано повідомлення з Дарниці від начальника посланого туди загону, що там знаходяться частини Сердюцької дивізії з отаманом Клименко на чолі, котрі втікли з міста коли почався виступ. Одержавши відомості, що Київ захоплений військами Директорії, ці частини почали обеззброювати добровольців, які ще знаходились в районі Дарниці. Начальник загону запропонував отаманові Клименко підлягти його розпорядженням, що останній і виконав. Зараз загін несе варту в Дарниці.
З людей загону сформовано окремий курінь з гарматами і панцирними самоходами. Штаб командуючого міститься на гіподромі (Печерськ). Там же мешкає і сформований курінь.
(Ставка, вівторок, 17 грудня 1918 року, ч. 2)
В Педагогическом музее
Около 4 часов дня в здании Педагогического музея собралось до тысячи офицеров добровольческой дружины. При них было оружие и пулеметы. К зданию подошли прибывшие в Киев республиканские войска и, окружив здание, расставили караулы. В самое здание прошло несколько десятков человек, и после недолгих переговоров состоялось соглашение, в результате которого все находившиеся в здании добровольцы сдали оружие. Офицеры были объявлены арестованными. К музею начали являться матери и жены офицеров, находившихся в здании. Они умоляли освободить офицеров и отпустить домой. В этом было отказано. Большая часть разоружившихся надела на рукава белые повязки.
(Мир, воскресенье, 15 декабря 1918 года, № 10)
Арешт графа Келлера
Як вияснилось, бувшого головнокомандуючого генерала Келлера заарештовано разом з ад'ютантом в одній з кімнат гостиниці Михайлівського монастиря. (Слово, вівторок, 17 грудня 1918 року, ч. 63)
Воззвание Укранского революционного комитета
Волею народа устанавливается УНР. Власть в городе Киеве переходит к народному правительству республиканской Директории. До прибытия членов Директории высшим органом государственной власти является Украинский революционный комитет. Городские дела должна взять в свои руки Городская Демократическая Дума. Министерства осуществляют свои текущие дела под надзором комиссаров, назначенных революционным
комитетом. Все сотрудники министерств остаются на своих местах. Комиссары при министерствах могут отстранять тех или иных членов министерств в случае их проступков.
Волею украинского народа возобновляется свобода слова, собраний и печати. Население призывается к свободному пользованию благами свободной жизни. Разбои будут караться по закону военного времени. Да будет согласие между нациями УНР!
Голова Украинского революционного комитета В. Чеховский
(Утро, воскресенье, 15 декабря 1918 года, № 13)
