Чи було щось у Бабиному Яру? Факти проти міфу.

всю країну допомагати їм.

Ці євреї тільки з розвалом СРСР стали емігрувати на Захід з республік Середньої Азії. Вони вже більш 15 років емігрують по 50 тисяч чоловік у рік тільки в одні США (в одному тільки Нью-Йорку офіційно проживає близько 500 тисяч євреїв зі СРСР, (два мільйони емігрувало зі СРСР тільки в Ізраїль) і їхній потік не убуває. Представляєте, скільки євреїв було евакуйовано під час війни на схід і в Середню Азію, хоча багато хто і повернулися в столиці?

Документально відомо, що з одного тільки Києва влітку 1941 року на схід було евакуйовано більш 150 тисяч євреїв. Саме тому Київ не оборонявся — єврейська влада була зайнята своєю евакуацією. Те ж саме відбувалося в Москві та інших великих містах, де, зібравши всіх неєврїв, і пославши їх в окопи, і давши їм одну гвинтівку на п'ятьох, вони тим часом евакуювалися з усіма коштовностями з Москви по Владимирській дорозі і залізниці Казанського напрямку.

150 тисяч євреїв, евакуйованих з Києва — це рівно стільки, скільки по статистиці жило в Києві перед війною — 150 тисяч чоловік. Значить: сто п'ятдесят тисяч євреїв проживало в Києві до війни, сто п'ятдесят тисяч евакуювалося з Києва на Схід, сто п'ятдесят тисяч бігло з Києва на Захід і писало мемуари. Відкіля тоді взялися додаткові 250 тисяч євреїв, приблизно знищених німцями в Бабиному Яру? З арифметикою в них завжди були не лади.

При цьому, український посол у США, стверджуючи, що вбиті в Бабиному Яру були в основному діти, припускає, що євреї, евакуювавшись, кидали своїх дітей?

Можливо нинішні єврейські керівники 'самостійної' України хочуть цілеспрямовано відвернути громадськість від того, що зробив єврей Троцький (Бронштейн) з населенням України після революції, а також євреї Каганович і другий секретар ЦК ВКПБ України Хатаєвич, що був безпосереднім виконавцем, під час Голодомору на початку тридцятих років? Напевно, сьогоднішні лідери Україні могли б краще служити своєму народові, а не своїй пост-комуністичної совісті, якби вони щиро покаялись, як німці перед євреями, за злочини комунізму, зокрема у Голодоморі, що був вбивством безсумнівно величезних масштабів.

Вражає готовність євреїв допускати величезні жертви свого народу. Вони завжди кидаються цифрами в мільйони чоловік, яких, відповідно до ними же контрольованої статистики, у наявності немає. При цьому статистика жертв інших народів їх не цікавить взагалі. Вони так стараються, що їхні жертви завжди в багато разів перевищують наявну статистику єврейського населення. Іншою їхньою особливістю є те, що по сплину часу, вони самі починають щиро вірити казкам, що придумали найбільш винахідливі з них, і які, як їм здається, служать на благо єврейського народу. Як сказав Ісус Христос: 'Немає нічого таємного, котре не стало б явним, і немає тієї неправди, яка б не відкрилася'.

Джерело: What Happened at Babi Yar? Fact vs. Myth By Michael Nikiforuk.

'The Barnes Review' Volume ІІ Number 7 July 1996.

Примітка перекладача. У 2004 році у видавництві 'Дух літератури' вийшло дослідження єврейського письменника Михайла Міцеля 'Євреї України в 1943–1953 рр… Нариси документальної історії'. У цьому дослідженні зібрані всі реальні документи з цього питання. Так ось, в цьому дослідженні документів чомусь немає навіть словосполучення 'Бабин Яр', немає навіть непрямого згадування про події в Бабиному Яру. Чому б це? Адже факт можливого розстрілу десяти (або тридцяти, або ста і більше) тисяч не лише євреїв, а й взагалі людей, повинен бути хоч якось згаданий. Це за всіма показниками надзвичайний випадок, якщо він мав місце в дійсності. Порівняйте з Катинню, де НКВС достовірно розстріляло 15 тисяч польських офіцерів і цивільних осіб. Чому достовірно і достеменно? Тому що в Катині до цих пір не можуть звільнитися від такої кількості трупів і кісток, проводилось декілька ексгумацій, в тому числі і за участю Червоного Хреста, робилися розтини (для встановлення причини загибелі) та опізнання, створювалися ексгумаційні списки. Такі ж самі розкопки і ексгумації проводилися поляками в 2001 та 2006 рр… у селищі Биківня під Києвом для пошуку розстріляних НКВС в 1940 році громадян Польщі. На прохання польської влади, яке у 2010 році озвучувалось під час візитів до України у вересні та жовтні Президента Польщі та під час візиту українського прем’єра до Польщі у вересні, український уряд дав дозвіл на проведення нових розкопок, які планують розпочати у квітні 2011 року. А от у Бабиному Яру, при майже в двадцятикратному числі розстріляних, не знайдено (і не намагаються шукати) жодного трупа?!?!?! А що значить відсутність трупа в слідчій практиці? Правильно — відсутність факту злочину. Бути може, тому Михайло Міцель уникає говорити про 1941 рік і вважає за краще почати з 1943 року? «Ми досі не знаємо правдивої кількості загиблих у Бабиному Яру, — пише науковий співробітник Центру вивчення історії Голокосту Артур Фредекінд. — Не тільки євреїв — ми не знаємо кількості циган (ромів), українців, росіян та інших. Ми не знаємо їхніх прізвищ», — і це є дуже дивним, адже незрозуміло чому євреї не бажали і не бажають розшукати могилу свого дідуся або улюбленої тьоті.

Відповідно до німецького наказу «всі жиди міста Києва і його околиць повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на кут Мельниківської (Мельникова) та Дохтуровской (Дегтярівській) біля кладовищ». Перед цим дев'ять провідних рабинів м. Києва звернулись до євреїв: «Після санобробки всі євреї і їхні діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця…». Переважна кількість євреїв з Києва вже евакуювалася, а ті декілька тисяч, що залишилися, вже знали, що їх відвезуть до гето, а потім до Палестини. Між місцем збору і кладовищами була розташована величезна залізнична станція Лук'янівка- Товарна.

Киянин, видатний кінорежисер і сценарист Олександр Довженко у своїй книжці «Не хазяйнувати німцям на Україні», виданій на початку 1943 року, писав, що німці вивезли жидів з Києва, а не замордували:

«Вивозять людей. З самого лише Києва вивезли в жовтні 1941 року 50 000 жінок».

Під час Другої світової війни німці вважали вилучення жидівського золота за воєнну контрибуцію. У липні 1941 року лише у Львові у жидів було відібрано майже 5 тонн золота. Це саме німці робили у Лодзі, Варшаві, Вільні, в кожному великому місті України. У Львові німці зробили для жидів гето, тож з міста їх не вивозили, як це робили в Києві, де створення такого гето не планували, напевно через невелику кількість жидів, що залишилися, адже в них був час щоб евакуватися.

Німці наказали роздягатися і полишити речі для того щоб провести санобробку і заодно випороти все золото з їхнього одягу та забрати коштовності з клунків. Після того повели на станцію «Товарна», де вже стояли підготовлені вагони, якими їх вивезли, мабуть, до колгоспів західної Белорусії або спустошеного Мінська.

Зайві речі, які деякі євреї привозили підводами і навіть вантажівками, поскидали в яри Бабиного Яру. Ілья Левітас згадує, що він разом із товаришами по навчанню в школі № 10 з 1945 р. неодноразово бували в Бабиному Яру, і відрами збирали все, що там можна було знайти. «В основному це були предмети побуту: портсигари, мундштуки, ложки, приколки, монети, гудзики, гребінці, шпильки та ін. Все це ми здавали в автолавки, яка стояли на самому Яру, там де він перетинається перетині з Кирилівським Яром, і нам платили за все по три-п'ять рублів», — пише він. Речі знаходили, а трупи — ні.

^{З 1944 р. Бабин Яр використовувався як піщаний кар'єр.}

Після звільнення Києва найважливішим завданням було відновити місто. Розбирали завали, розчищали вулиці, відновлювали громадські та житлові будівлі — це вимагало великої кількості будівельних матеріалів… У жовтні 1944 р. рішенням міськвиконкому № 239/2 Київському Кар'єроуправлінню була відведена земельна ділянка в районі Бабиного Яру під розробку піщаних кар'єрів для цегельних заводів, продуктивність яких інтенсивно зростала. У рішенні говорилося: '<…>Відвести карьероуправлінню Міськкомгоспу земдільницю на території Бабиного Яру в Подільському районі під розробку пісочних кар'єрів терміном на один рік в межах та на умовах згідно проекта управління в справах архітектури при виконкомі Київської міськради'. При розробці кар’єрів, жодного кістяка, певна річ, не знайшли.

Потрібно зазначити, що майже вся історія з нібито розстрілом євреїв у Бабиному Яру ґрунтується на книжці-вигадці жида Анатолія Кузнєцова «Бабий Яр», яку він нашвидкуруч скроїв на замовлення КДБ влітку 1964 року і яка переповнена відвертою брехнею і вимислами, які нічим не підтверджені і погано стикуються. Цей детектив містить безліч українофобських випадів, зокрема там стверджується, що розстріли в Бабиному