Перед враженими вченими з'явились два дивних предмети: старанно оброблений шматок якоїсь прозорої речовини i великий уламок металевої плити з гострими рваними краями.
Навратiл взяв у руки прозорий предмет.
- Природа цього, в усякому разi, створити не могла, - сказав вiн рiшуче. - Скидається на лiнзу, та ще й вiдшлiфовану абсолютно точно.
- I складену з кiлькох шарiв! - показав Северсон на мiсце, де лiнза була пошкоджена при ударi.
- А може, це деталi з нашого 'Променя'? - запитав Шайнер. - Чи не збив їх на планету отой шалений метеорит?
- Нi, це неможливо! - заперечив Навратiл. - Лiнз такої незвичайної форми ми при побудовi 'Променя' не використовували... - вiн уважно оглянув металевий уламок i похитав головою. - Ця рiч теж не з нашого лiтака. Аленко, прошу, зробiть аналiз металу.
- Гадаю, що це даремно, - заперечив Ватсон. - 'Промiнь' облiтає навколо Кварти з швидкiстю вiсiм кiлометрiв на секунду. З не меншою швидкiстю летiв метеорит. Це означає, що жодна частина лiтака не може потрапити на планету, бо згорить у атмосферi...
- Справдi, ви маєте рацiю. В такому разi стає ясно, що обидва предмети були зробленi на Квартi. Як це пов'язати з примiтивним життям лiтаючих квартян?
- Слiди пiд кам'яним стрiмчаком та уламок лiнзи доводять нам, що, крiм лiтаючих квартян, тут живуть, можливо, далеко розвиненiшi створiння, яких ми досi не виявили, - мiркувала Молодiнова.
Фратев покрутив рiч в руцi, розкуйовдив пальцями чорне кучеряве волосся, почухав потилицю:
- П'ять пострiлiв по гавах! - це нам хороший подаруночок, знову маємо з чого тiшитись! Спочатку гналися за маревом i замiсть великого мiста знайшли свiтнi джунглi, потiм переслiдували лiтаючих людей, а виявили примiтивних створiнь на рубежi мiж людиною й мавпою. А тепер, нарештi, вияснили, що десь зовсiм поряд пiдстерiгають нас агресивнi незнайомi люди з хтозна-якою високою технiкою...
- Коли б я на вас не дивилась, я подумала б, що це говорить Грубер чи Краус! - обурилась Молодiнова. - Чому ви гадаєте, що вони агресивнi? Як у вас з'явилась така думка?
- Дуже просто! - засмiявся Фратев. - Огляньте оцей уламок уважнiше. Звiдки вiн? З якоїсь дитячої iграшки?.. Хай мене циклон змете з квартянської поверхнi, якщо це не уламок розiрваної гранати!
- Справдi, - погодився Северсон. - Фратев має рацiю... А що поробляють нашi мандрiвники по Надiї? Чи виявили вони щось цiкаве?
- Поки що небагато... - Навратiл подивився на годинник. - Ми так з вами забалакались, що я про них замалим не забув. Ми повиннi були викликати їх уже пiвгодини тому. Цаген, будь ласка...
Цаген увiмкнув передавач i кiлька разiв повторив виклик.
- 'Ластiвка' знову не вiдповiдає, - сказав вiн стурбовано. - Мабуть, там щось не гаразд...
Фратев схвильовано пiдвiвся з крiсла:
- Треба поспiшити їм на допомогу. Цiлком можливо, що на них напали квартяни.
- Ну, то приготуйте 'Стрiлу' до старту, - сказав Навратiл.
- Що - 'Стрiла'! Вона неповоротка. В мене є краща iдея. Це i є наш сюрприз номер два. Ходiмте, прошу, я вам дещо покажу.
Знизавши плечима, Навратiл пiшов слiдом за Фратевим. Зупинились у печерi, де було складено вертолiт.
- Ви знайшли лопатi пропелера? - радiсно вигукнув Навратiл. - Тож швидше вiзьмемось за роботу, не можна втрачати жодної хвилини!
Через хвилину обидва вже тримали в руках iнструменти.
Вертолiт було змонтовано дуже швидко.
***
Вертолiт знявся у повiтря i неквапно полетiв над рiчкою. Ранковий туман розвiявся, вiтер ущух. Видимiсть була чудова.
Северсон пiднiс до очей бiнокль. Погляд його заблукав у Долину вогнiв, перебiг до вулкана, а потiм до скель, де кiлька годин тому вони виявили печери лiтаючих створiнь.
- Не бачу жодного квартянина, - сказав вiн задумливо.
- Мабуть, вони вдень сплять, - припустила Алена. - Оте їхнє 'гуii...', яке закiнчується нечутним ультразвуком, цiлком iмовiрно: не мова, а засiб орiєнтування в темрявi, як у наших кажанiв.
- Погляньте... - показав Фратев у праве вiконце. - Або мене обдурюють очi, або це справдi велетенськi сфiнкси!
Над берегом рiки зводились до неба чотири майже однаковi блоки скель. Горiшнi частини гiгантiв нагадували обличчя людей. Вертолiт попрямував туди. З наближенням схожiсть скель з людьми втрачалась, а коли вертолiт повис у повiтрi бiля голови одного з блокiв, Фратев засмiявся:
- Природа трохи погралась з нами у слiпу бабу, та й годi. Людина вже гадала, що прилетiла в Єгипет, а виявляється, це тiльки химерно вивiтренi шари гiрських порiд.
Вертолiт продовжував летiти над рiкою. Характер мiсцевостi поступово змiнювався. Стрiмкi береги поступились рiвнинi, яка на обрiї кiнчалась пасмом гiр. Пралiс на берегах увесь час густiшав. З обох бокiв Надiя вбирала в себе притоки, якi нарештi перетворили її на широку рiчку.
- Спустiться трохи нижче, - попросив Северсон Фратева, коли вертолiт наблизився до великого вигину рiки. - Менi здається, що ми - бiля мети нашої подорожi.
- Чому? - здивувався Фратев, але, глянувши вниз, збентежився. Чорториї... Невже нашi хлопцi тут загинули?
Вертолiт висiв низько над рiчкою, яка кипiла, немов у казанi.
- Нi, не вiрю, що вони запливли просто у вир, - продовжував вiн у роздумi. - Мабуть, таки проскочили, для 'Ластiвки' це не важко. А втiм, запитайте Навратiла, чи згадували вони в своїх передачах про чорториї?
Северсон увiмкнув передавач. Вiдповiдь прийшла негайно i вплинула вона, як цiлющi лiки: 'Ластiвка' чорториї подолала щасливо. За повiдомленням Крауса, течiя Надiї в колiнi рiки подiляється: до чорториїв рiчка тече в напрямку моря, а од них - стiкає на континент...
Метрiв через сто рiчка справдi заспокоїлась i лiниво поповзла долиною в незнанi далi.
- Чому це обрiй перед нами такий незвично близький? Адже ми над рiвниною? - дивувався Северсон.
Фратев пересунув важiль висоти, i вертолiт почав пiднiматися.
- Поглянемо згори!
Перед вченими розгорнувся незвичайний краєвид: рiвнина кiнчалась високим порогом, пiд яким розлягались болота. Вдалинi жовтувато виблискували пiщанi дюни.
Могутня рiка з потужним гуркотом обрушувалась через високий приступок у бездонне провалля, де утворювала неспокiйне озерце. З озерця вона продовжувалась вiялом струмкiв, якi змiїстими лiнiями розбiгались в усi боки.
- Хай я буду римським папою, якщо ми справдi не опинилися в Єгиптi! Подивiться лишень: та це ж точнiсiнько Нiльська дельта.
- Тiльки одного їй бракує - моря, - заперечила Алена. - Скiльки сягає око, видно тiльки пустелю...
- Як у Єгиптi!.. - вперто наполягав Фратев. Вiн раптом схопився за голову: - Ми тут базiкаємо, а внизу, мабуть, вiдбувається страшна трагедiя!
Вертолiт почав спускатися до водоспаду. Алена i Северсон зрозумiли, що мав на думцi Фратев: можливо, 'Ластiвку' затягнув водоспад. Вони притиснулись лобами до стiнок прозорої кабiни i, затамувавши подих, стежили за розбурханою стихiєю пiд ними. Могутнiй потiк падав спочатку спокiйно, а потiм починав розбиватися об скелi i розливався запiненим озером.
Вертолiт спустився понад блискучою водяною стiною до скелястого острiвця i спинився посеред озера на нижчому плесi.
- Тут хвилину перепочинемо. Дайте менi, будь ласка, скафандр, попросив Фратев. - Можливо, вони ще живi. У них досить великий запас кисню в балонах.
Алена злякалась:
- Невже ви хочете спуститись у воду?! Хiба ви не бачите, якi тут чорториї?
- Не бiйтесь, прив'яжiть мене тросом. В разi небезпеки подам знак дзвiнком. Не можемо ж ми залишити друзiв напризволяще.
Поки Фратев надiвав скафандр, Северсон вийшов з вертольота. При одному поглядi на рвучкий потiк у
