це уявна величина, яка зовсiм не впливає на тi процеси, що мають мiсце на 'Кентаврi'.
'Он куди вiн хилить, - промайнула думка в Софi. - Ентропiя системи зростає...' Уявила автономний енергоблок у центрi корабля, а навколо нього, наче бджолинi соти, герметично закритi камери анабiозу. Якщо вимкнути батарею трансформаторiв...
- Я пропоную негайно стати до виконання своїх обов'язкiв! - перервала Софi розбалакування Уїлфула. - Згiдно з першим пунктом...
Її заглушили вигуки:
- Карнавал!
- Карнавал!
- Маску!
- Надiньте на неї маску!
- Приєднуйся до нас! - ледве не оглушив її Уїлфул. - Це ж так весело, так цiкаво!
Софi вловлювала ситуацiю i слухом, i зором, i ще якимось, може, тiльки їй притаманним чуттям. 'Якщо вони накинуть на мене маску... Це ж iзоляцiя... Вирватись, вирватись! Швидше до Операторської!'
Але як прорватись крiзь оцей натовп дужих, спритних тiл? Софi вiдчула таке напруження, що аж у головi задзвенiло. Мозок лихоманило - iмпульси закружляли в шаленому вихорi, пам'ять видавала iнформацiю безладно, i годi було розiбратися в цьому хаосi. А вирiшували секунди! Хаос, хаос... А чому, власне...
- Увага! - пiднесла руку Софi. Голос її звучав так владно, що всi зупинилися. - От я щойно подумала: наш мозок вивчив багато складних структур i процесiв, а себе ще й досi не осмислив. Виходить, мозок змушений знайомитись iз самим собою, вивчати самого себе так само, як i стороннi об'єкти. А мусив би, здається, просто знати про себе все, i то з самого моменту виникнення. Чи це не парадокс? Подумайте. А я тим часом обмiркую вашу... карнавальну проблему.
Вона вийшла з натовпу i розмiреним кроком, зовсiм не поспiшаючи, подалася до ескалатора. Все-таки її мозок знайшов правильне рiшення! Софi вже давно славилась умiнням винаходити, формулювати парадокси - а що ж є цiкавiше для iнтелекту, як не цi науковi загадки? От i нехай подумають... А вона теж подумає, в якому напрямку i як їй дiяти.
III
Дiставшись до Центральної операторської, Софi негайно пустила в дiю аварiйне управлiння. Доторк до червоної кнопки - i доступ до обхiдної галереї, яка оточує камери анабiозу, було перекрито. Надмiцнi стелiтовi щити перегородили обидва тунелi, що з'єднують серцевину 'Кентавра' з численними палубами. Тепер Головному екiпажевi нiщо не загрожує - зореплавцi лежатимуть у своїх камерах, аж поки не пролунає музика Пробудження.
Приємне вiдчуття виконаного обов'язку охопило Софi, хоча тривога ще не зникла. Навiть не сiвши у своє крiсло, Старша операторка пильним поглядом окинула екрани осцилографiв, панель великого, на всю стiну, пульта: все нормально, всi вузли працюють у заданому режимi. Сiла, обiпершись руками об пiдлокiтники, i тiльки тепер вiдчула, як спадає напруга останньої години. Можна було спокiйно проаналiзувати ситуацiю.
Приєднавшись до електронної пам'ятi корабля, Софi дiзналася все про карнавал. Смiховиннiсть цього явища вразила її. Отже, причина не в самiй iдеї карнавалу... Чому ж поведiнка Допомiжного екiпажу змiнилася на гiрше? Чого тепер можна вiд них чекати? Певний час автоматика працюватиме й без їхнього нагляду, але ж не безконечно. Контроль, профiлактика, ремонт - усе це мусить вiдбуватися за чiтким графiком, iнакше 'Кентавровi' загрожуватиме небезпека.
'Кентавр' - планета, - мiркувала Софi. - Та Уїлфул не бере до уваги того, що це небесне тiло штучне. Спроектоване й виготовлене Людьми Землi'.
Земля... Софi часто милується панорамою, знятою з борту 'Кентавра', коли ще його монтували в космосi. Дивовижна планета! Бiлi сувої хмар, слiпучi свiчада океанiв, зеленi материки... Рiдкiсний витвiр природи! I Земля послала в полiт 'Кентавр' до найближчої планетної системи, хоч життя людини не вистачить, щоб дiстатися до неї. Тому й летять вони в камерах... I хто б мiг передбачити те, що сталося? Навiть Великий Мозок неспроможний на такий прогноз.
Великий Мозок- ось iз ким треба порадитись!
Софi одразу почала готувати перфострiчку для аналiзу ситуацiї. Сiла бiля приймального пристрою, i пальцi її швидко забiгали по клавiшах. Символами двiйкової системи передавала все, що стосується Допомiжного екiпажу: кiлькiсть, вiк, iнтелектуальний iндекс, обов'язки, праця, перепочинок i т.д. Але, мабуть, характеристик цих було замало, щоб визначити лiнiю колективної поведiнки, бо вiдповiдь Великого Мозку не порадувала Софi. 'Функцiональнi змiни якiсних величин характеризуються великим значенням елементу невизначеностi. Точне передбачення майбутнього стану ансамблю виключається. Тенденцiя до порушення рiвноваги. Треба скоротити екiпаж'.
Скоротити екiпаж, тобто частину його, i, певне, досить значну, викреслити з життя - хiба це в компетенцiї Софi?
Вистукала на клавiшах:
- Порада твоя, може, й розумна, але нездiйсненна.
- Чому? - вiдповiв Великий Мозок. - Це не перевищує твоїх можливостей.
- Можливостей - так. А права перевищує. Таку операцiю може провести лише Головний екiпаж. Прошу дати iнший варiант.
Великий Мозок одразу ж видав стрiчку з лаконiчним текстом:
- Шахова гра.
Софi пiдвелася й пройшла до свого крiсла бiля пульта керування. Замислилась. Гра в шахи - невже в цьому вихiд? А чи це не замiна однiєї аномалiї iншою? Хоча... На Землi шахи вважають невичерпними. Цього заняття вистачить не те що на весь полiт 'Кентавра', а на час iснування Галактики. Що ж, треба спробувати...
Звернулася до всього складу Допомiжного екiпажу на ультракоротких хвилях:
- Увага! Слухайте Центральну операторську! Оголошую шаховий турнiр. Кожен з вас може стати чемпiоном 'Кентавра'...
IV
Великий Мозок правильно змiркував: нiякi карнавальнi витiвки не встоять супроти шахового магнетизму. Хвиля карнавалiв почала поступово спадати i нарештi знизилась до нуля. Увесь Допомiжний екiпаж взявся за шахи. А через те, що Софi встановила суворий регламент змагань: на це вiдводився вiльний вiд роботи час, - то дiяльнiсть Допомiжного екiпажу ввiйшла в нормальне русло. Вiдновили роботу обсерваторiї, запрацювали радарнi станцiї, численнi лабораторiї й служби. До електронної пам'ятi надiйшла нова iнформацiя про активнiсть ядра Галактики.
Але... Минуло п'ятдесят рокiв, а чемпiона 'Кентавра' так i не вдалося виявити. Усi мали однакову кiлькiсть очок! А ще через п'ятдесят рокiв наполегливих, але безплiдних змагань Уїлфул сказав Софiї:
- Шахи зайшли в глухий кут, вичерпались, померли нiчийною смертю.
Пiвочковi результати кожної зустрiчi протягом столiття стривожили Софi. А торжествуючий тон, яким Уїлфул говорив до неї з екрана, ще бiльш посилював її побоювання.
- Але ж Великий Мозок твердить: шахи невичерпнi!
- Певне, вiн має iнформацiю тисячолiтньої давностi. Там, на Землi, може, й невичерпнi... були. А ми довели турнiрною практикою. Ти ж не можеш заперечувати очевидних фактiв?
Софi помовчала, мiркуючи над вiдповiддю. Факти, звичайно, вiдкидати не можна, але... спочатку треба впевнитись, що це справдi факти.
- Можливо, ти маєш рацiю, Уїлфуле, але я хочу перевiрити. Я включаюсь у турнiр.
- Безнадiйний захiд. Краще вступай до нашого нового товариства 'Друзi археологiї'.
- Хочете вивчати стародавню земну науку?
- Ми вже її засвоїли. Тепер на черзi практичне застосування.
Софi аж пересмикнуло: що вони надумали? А Уїлфул спокiйно продовжував:
- Плануємо розкопки в себе на 'Кентаврi'. Це ж дуже цiкаво! Спроектуємо роботiв спецiального призначення...
- Це також порушення Розпорядку. Наш обов'язок...
- Уперта, незгiдлива Софi, - лагiдно перебив її Уїлфул, - ти знову за своє.
- Бо для мене обов'язок - над усе. Це - аналог повноти нашого життя.
- А ми хочемо вибратись iз вакууму нудоти, одноманiтностi.
- Але я таки хочу зiграти. I доведу вам...
- Побачимо.
