знає. То сказати чи нi? Мабуть, таки не треба, Незабаром дiзнається. Неприємна вся ця iсторiя, дуже неприємна...
- За останнiй час, - провадив далi капiтан, - життя на кораблi спохмурнiло, скисло. Не написано жодної картини, не створено жодної пiснi, не кажучи вже про кантати чи симфонiї... Спортивних змагань - нiяких. Як же ти, психолог, миришся з таким-от становищем?
'Хоча Нескуба повiв атаку на мене, - подумав Iлвала, - все це вiн адресує й собi, добиваючись психологiчного зламу. Адже факт, що i його не поминув депресивний настрiй, який охопив екiпаж, немов епiдемiя'.
- З чого ж почнемо? - якось нiби винувато посмiхнувся Iлвала.
- З чого? - Обличчя Нескуби полагiднiшало, в очах навiть усмiх промайнув - легенька, ледь помiтна сонячна цяточка. - Давай почнемо iз спорту. Найперше - матч на шахову першiсть...
'Не шаховий матч буде з Алком, - подумав Iлвала, - а запекла сутичка двох антагонiстiв. I якщо ботанiк доможеться свого...'
- Ну, то як ти вважаєш? - Нескуба торкнувся його плеча.
- А що ж, це дуже цiкаво. Коли нiщо не стане на завадi...
- А що ж може завадити? - стенув плечима капiтан. - Завтра ж i почнемо.
'Iстинно, людина не знає сьогоднi, що її жде завтра', - подумав Iлвала.
5
Виклик знайшов Алка в бiблiотецi, де вiн вивчав архiвнi матерiали: накази, розпорядження, iнструкцiї i т. п. Вiн так поринув у дослiдження, що не вiдразу почув, коли його покликали.
- Вас розшукує капiтан, - вже голоснiше сказала бiблiотекарка - жiнка з великими сумними очима, прихиляючись до його вуха.
Алк з несподiванки шарпнувся, потiм оговтався i, не поспiшаючи, пiдiйшов до екрана. 'Поiнформували, значить, без мене, - думав Алк, - ну, що ж, може, це й краще...' Дихав важко, серце колотилось, i це, мабуть, помiтив Нескуба, що пильно дивився на нього з екрана.
- Що з вами, Алче? Не бачу бойового запалу.
- Буде запал, буде... - вiдповiв Алк.
- То коли?
- Чим швидше, тим краще, - видихнув Алк.
- Тодi давайте почнемо сьогоднi. Я думаю - у малому спортзалi, не заперечуєте?
- У малому? Не вистачить мiсць...
- Гадаєте, буде стiльки болiльникiв? - усмiхнувся капiтан. - Ну, що ж, пiдходьте, порадимось з арбiтром. Я на вас чекаю!
Кров шугнула в скронi, Алк з роззявленим ротом дивився, як тьмянiло зображення капiтана. 'Болiльники, арбiтр... Це ж вiн про шаховий матч! А я... Ну, зажди, я за тебе вiзьмусь...'
Матч на першiсть 'Вiкiнга', особливо пiсля нiчийного рахунку (12 : 12), привернув увагу чи не всiх вiльних вiд вахти. Тринадцяте очко! Для кого ж це число виявиться щасливим? Мiсця в залi були зайнятi задовго до початку. Тут стояв глухий гомiн - люди вже давно не збиралися разом, i зараз панувало нервове збудження. Говорилося про що завгодно, тiльки не про гравiтацiйнi пута, якi скували корабель. Усi наче змовились - жодного слова про це! Чи таки справдi шаховий двобiй цiлком заполонив думки?
Ось двi молодицi - тендiтна брюнетка i блондинка спортивного типу розмовляють, час вiд часу позираючи навколо:
- Ти часто прогулюєшся з отим iнженером, - каже з прихованою заздрiстю брюнетка. - Що ти в ньому знайшла?
Блондинка знизує плечима:
- З ним легко, i час минає швидко - як на крилах летить. - Вона усмiхається, i хлопчакувате її обличчя, освiтлене усмiшкою, стає милим, симпатичним. - Розумiєш, вiн увесь час розмовляє сам. Запитує i вiдповiдає. А я тiльки слухаю, та й то не все. Якщо нецiкаво, то думаю про своє. Але здебiльшого його монологи цiкавi.
- А мiй поки пiдбере слово, - зiтхнула чорнявка, - то й паста з хлорели може скиснути.
- Не знаю, в чiм тут секрет, а зi мною всi балакучi, навiть Алк.
- Ну, цей найохочiше розмовляє з Еолою... Хоча останнiм часом... Ти як вважаєш, хто з них має рацiю - Алк чи Нескуба?
- Хоча б i Алк, а я все одно за капiтана! - щось зухвале зблиснуло в очах блондинки.
- Логiка... - скривила губи чорнявка.
- Доброта - ось моя логiка!
- Ну, знаєш... Так можна скотитися...
Бiлява нiчого не сказала, тiльки блиснула очима. Подруги вiдхилились одна вiд одної, сiли рiвно й надовго замовкли.
Чоловiки не зводили очей з демонстрацiйного табло, на якому електронний промiнь миттю висвiтлював кожну змiну в розташуваннi фiгур. Подiї на шахiвницi розвивалися бурхливо. Спочатку iнiцiатива була в Нескуби, та поступово Алковi вдалося вирiвняти гру, а згодом розпочати активнi дiї. Тепер бiльшiсть знавцiв перевагу вiддавала чорним, якими командував Алк,може, через невдале розташування бiлого ферзя на g7.
Хтось упiвголоса сказав:
- Хоча бiлi мають зайвого пiшака, але позицiя...
- Боротьба гiгантiв!
- Не треба було брати пiшака на g7. Зараз чорна тура нападе на ферзя i капець.
- Але ж хiд бiлих.
- Ну то й що?
- Ферзь може взяти ще одного пiшака - на h7.
- Ну, тодi зовсiм... Атака чорних буде невiдпорна.
Рука сама шарпнулася до тури, але Нескуба вчасно схаменувся i зупинив її за кiлька сантиметрiв од фiгури. 'Не смiй! - наказав собi. - Втрата темпу!!' Рукою, що на мить зависла в повiтрi, потер чоло. Вiдчув, як з глибини єства напливає острах, думки розлiтаються, як листя на вiтрi. Вгамуйся, опануй емоцiї... Потрiбна яснiсть думки...
Нескуба нахмурив брови i знову почав аналiзувати позицiю. Часу в нього було обмаль, та якщо дисциплiнувати думку... А думки з'являлися самовiльно, i важко їх погамувати. Так, часу все менше й менше... А що таке час? Черговiсть подiй, ситуацiй, станiв?.. От зроблю хiд, i стан змiниться, з'явиться цiлком iнша ситуацiя. Калейдоскоп: вiд одного поруху змiнюється вся картина. 'Вiкiнг' потрапив у гравiтацiйний тунель, i от маємо... А годинник цокає, клацає, стрiляє... Який же хiд зробити? Мабуть, таки треба пiдтягувати ферзя до центру подiй... Але ти чомусь вагаєшся? Що ж ти за капiтан, якщо не можеш перебороти страх?
Нескуба почав подумки картати себе, i це було певною прикметою мобiлiзацiї душевних сил.
Алк старанно приховував свою радiсть - тримав, наче птаха в клiтцi. Хоча Нескуба тiльки зсунув брови, проте ясно, що нервує... Так, так, вiн боїться! Ну, звичайно ж, загроза така очевидна i... невiдворотна. Зараз я йому покажу... Бiльш не буде спати на посту!
Алка тiпало п'янке передчуття перемоги. Зиркав то на шахiвницю, то на руку Нескуби, яка от-от мала зробити хiд. Ну ж бо, давай, давай... Тепер уже поразки не уникнеш! Певне, пiде ферзем, але це не рятує... Так i є - взявся за ферзя...
- Фh7.
Алк одразу ж вiдповiв:
- Тg8.
Бiлий ферзь вiдiйшов на h3, i цiєї митi серце Алкове стрепенулося, забилося в радiсному ритмi. Розгром! Алковi хотiлося вигукнути це слово на весь зал, ох, як хотiлося! Розгром! Та вiн якось мляво вимовив:
- Ну, що ж, здавайся, капiтане.
Простягши мiцну руку, Алк цупкими пальцями пiдняв туру i, взявши пiшака на g2, аж засичав:
- Ш-шах!
Окинув очима на капiтанове обличчя i встиг помiтити, як по ньому промайнула гримаса болю. Ага, попався? Чого ж ти ще роздумуєш? Чому не капiтулюєш?
