колючок. Певне, сiк потрапив у кров... 'Це зiлля забуття', - сказала Талiя матерi, поклавши на стiл прозору пластмасову коробку, в якiй зберiгалася та голуба колючка. Мати поглянула на ставну постать дочки i усмiхнулася: 'Це квiтка юностi!'
Коли Талiя закiнчила розповiдь, Микола довго мовчав. Тiльки поглядав блискучими очима на свою кохану, втiшався її поставою, ходою, пив її красу.
- Ой, а яка я була смiшна в другому дитинствi! Мати розповiдає... Та ось поїдьмо до нас у гостi, сам вiд неї почуєш!
Хвилин через десять вони вже заходили до її квартири. В просторому холi їх привiтно зустрiла мати, ще досить бадьора, як на її роки, жiнка. Талiя раптом вiдступила на крок, злякано сплеснула в долонi:
- Мамо! Що то ви...
- Це Тривiум Харонтiс, - усмiхнулась мати, розтираючи в пальцях голубу колючку. - Квiтка молодостi!
