зображення, пояснити нiхто нiчого не мiг.
I тодi гармонополiсцi ухвалили рiшення: ще раз поїхати до того Шерлока.
Пан Шерлок тим часом удосконалився до такої мiри, що читав одночасно вже п'ять детективних романiв; вiн поблажливо слухав розповiдь посланцiв Гармонополiса.
Та, почувши про три вбивства, Шерлок пожвавiшав i, не довго думаючи, згодився розслiдувати випадок.
У мiстi вiн з'явився з люлькою, шарфом i в дивних, коротеньких - нижче колiн, немов надутих, штанях. Шерлок публiчно заявив, що розслiдуватиме цей випадок за класичними правилами, з громадянами мiста тримався згорда й дивився на них з самого початку як на кретинiв. Камери вiн вважав зайвими, а знiмки з екрана пiдробленими.
Шерлок придбав у крамницi лупу, потiм одiслав жителiв мiста додому спати. Люди гадали, що вночi вiн заходиться нишпорити по вулицях, щоб самому постежити за тими дивними проявами, однак застали його в готелi бiля вiкна. Вiн читав детективнi романи.
Свою поведiнку Шерлок повчально пояснив так: йому, мовляв, не треба нiде нишпорити, такi випадки найкраще розкривати за допомогою системи логiчного мислення, якщо її можна застосувати. На запитання, що ж йому вже вдалося з'ясувати, вiдповiв: крадiжки почалися з м'ясного вiддiлу в торговому центрi на Одеонплац. Звiдти й треба починати.
Та про це жителi мiста знали, звичайно, й самi.
Тодi Шерлок закинув їм, що вони, знаючи це, не зробили нiяких висновкiв. Адже це - вихiдний пункт. Кожний кримiнальний випадок має свiй вихiдний пункт.
Громадськiсть Гармонополiса назвала цього чоловiка шарлатаном. Звичайнiсiнькi речi вiн видає, бачте, за бозна-що!
Та Шерлока це не хвилювало.
- Я застосовую класичний метод, - сказав вiн, - i дорiкання невiгласiв мене не обходять.
Вранцi Шерлок вийшов погуляти на Одеонплац, i погляду гармонополiсцiв не уникло те, що вiн кiлька разiв нахилявся; однак на запитання, чи вiн щось знайшов, нiчого не вiдповiв, i люди сприйняли це як зухвалiсть.
Десь в обiд Шерлок заявив: якщо той невiдомий проник у торговий центр не крiзь дверi й не крiзь вiкно, то вiн мав проникнути якимсь iншим шляхом. Шерлок оглянув торговий центр, покивав головою, слухаючи розповiдь програмiста, далi повернувся до свого номера в готелi й засiв читати детективнi романи. Пополуднi зажадав, щоб йому принесли пiдшивки газет за останнi пiвроку - вiн, мовляв, страшенно любить гортати газети.
Надвечiр пан Шерлок назвав шiсть мiсць у Гармонополiсi, де слiд було поставити телекамери. Вiн твердив, що цiєї ночi пояснить усi зловiснi подiї. Камери стояли не перед крамницями, де були пограбування, i не в крамницях, а перед мiськими скульптурами. А жителям вiн наказав не виходити ввечерi з дому.
Потiм пан Шерлок сiв перед екраном i почав вивчати газети за останнi пiвроку. 'Цi статуї - гордiсть мiста. Немає сумнiву, що вони стануть всесвiтньовiдомими. Що їх вiдзначає - вiзьмiмо хоча б групу левiв на Одеонплац, - то це цiлковита вiрнiсть натурi. Цього не можна сказати про жодну iншу скульптуру в свiтi. Скульптор нiчого не забув. У групi на Одеонплац вiн ретельно зобразив кожнiсiньку волосину в гривах левiв. Дивишся на статую - i здається, що перед очима живi звiрi...'
- А тепер, - мовив пан Шерлок, - давайте подивимось разом, якi метаморфози вiдбуватимуться з скульптурами.
Жителi стежили на екранах за шiстьма скульптурами водночас, проте годинами нiяких метаморфоз iз ними не вiдбувалося. Всi статуї; так розхваленi за схожiсть iз натурою, стояли непорушне. Але десь опiвночi вони почали нiби прокидатися вiд своєї скованостi i сходили з постаментiв.
Пан Шерлок саркастично зауважив:
- А зараз вони пiдуть плюндрувати крамницi!
Тiльки крокодил у парку стояв непорушне.
Шерлок попросив у готельної обслуги дати йому кота.
- Зараз я ненадовго вийду, - сказав вiн.
Шерлок зайшов до парку, став неподалiк вiн статуї крокодила й пустив кота.
Всi добре бачили, як крокодил схопив i проковтнув кота.
Шерлок закiнчив передачу словами:
- А далi вам пояснить пан скульптор Натуралла!
Скульптор Натуралла жив не в Гармонополiсi, а за три тисячi кiлометрiв. Але завдяки супутниковому зв'язку всi побачили його й почули, як вiн сказав:
- З тими кретинами з Гармонополiса просто годi було розмовляти. Вони все крутили носом, їм не подобалося моє мистецтво. Так, мовляв, крокодил не дивиться, а лев так не спить, а у мавп вигляд не такий. Я весь час їм товкмачив, що головне - схопити суть фiгури. А їх нiщо не вдовольняло. Тодi я сказав: iдiть у свiй зоопарк i дивiться на живих мавп, нащо менi ще робити їх iз бронзи. А вони нiчого не хотiли знати, їм кортiло мати бронзових мавп i щоб вони були точнiсiнько такi самi, як живi в зоопарку. I коли вони зажадали повернути аванс, я собi сказав: гаразд, ви матимете таких мавп. Я взяв живих, впорснув їм камодол, пiсля якого вони застигли й отвердiли, поставив їх у себе в саду й покрив шаром бронзи, що пропускає кисень. Так вони в мене позавмирали. Я продав їх мiсту, i воно було вельми задоволене.
На запитання, чи не вiдчуває вiн докорiв сумлiння, Натуралла вiдповiв:
- У мене в саду вони стояли тижнями, начиненi камодолом. I не ворушились, i жоден крокодил не вiдкусив менi голову. Крiм того, я взяв дресированих звiрiв, якi перед людиною просто непорушно застигають. Мене запевнили також, до того ж письмово, що камодол паралiзує органи травлення i викликає ефект зимової сплячки. Я навiть не пiдозрював, що тi бестiї, опинившись поза контролем, стануть такими хижаками. Вченi повиннi негайно дослiдити камодол. Може, вiн тiльки на певний час виводить з ладу органи травлення. Звiдки менi знати...
Скульптор вiдмовився вiд будь-якої вiдповiдальностi- мовляв, замовники лишились його роботою задоволенi, i вирiзки з газет це пiдтверджують.
Чи не було його обов'язком попередити жителiв Гармонополiса, що цi скульптури - камодолiзованi звiрi?
- Я ще пригадую, що на моє запитання: 'Як же менi створити звiрiв, котрi зовсiм не вiдрiзнялися б вiд живих?' - гармонополiсцi вiдповiли: 'А це вже твоє дiло. Адже скульптор - ти'.
Шерлок пояснив: у торговий центр на Одеонплац леви пробралися крiзь вентиляцiйну шахту, бо саме звiдти до них долинав запах м'яса.
А як же пан Шерлок до цього додумався?
- Як ви пам'ятаєте, вранцi на другий день пiсля мого приїзду я вийшов з готелю погуляти. На травi перед статуєю я знайшов два недогризки м'яса, а на одному з бронзових левiв - шкiрку вiд ковбаси кров'янки. Це й навело мене на думку почитати в газетах про походження тих статуй.
