- Вiд експедицiї одержано першу пiсля обриву радiозв'язку радiограму. Академiк Риндiн сповiщає, що екiпаж астроплана почуває себе добре. Ультразолоте вкриття iнфрарадiю вiд впливу космiчного промiння цiлком виправдало себе!
- Земнi пости керування встановили контроль над двигунами астроплана. Академiку Риндiну лишається тепер тiльки керувати пiд час спуску парашутним устроєм!
- Провiдний астроном Кримської обсерваторiї, доктор математичних наук Олена Костянтинiвна Рижко, яка провадить постiйнi спостереження за рухом 'Венери-1', висловлює припущення, що астроплан зможе погасити швидкiсть у достатнiй мiрi для того, щоб знизитися на Азовському морi!
У цьому комюнiке була одна особливiсть, зрозумiла всiм: за наближенням мiжпланетного корабля стежила з допомогою потужного телескопа матiр тiєї самої дiвчини, яка несподiвано появилася в астропланi. А хiба ж не про Галину Рижко було стiльки безконечних розмов i сперечань з того самого моменту, коли на Землi стало вiдомо з радiограми академiка Риндiна про її появу, яка так вразила експедицiю?..
Нове повiдомлення:
- Астроплан 'Венера-1' перебуває поблизу Землi! Вiн розпочав гальмування i робить тепер перший елiпс навколо земної кулi, гальмуючи швидкiсть за допомогою тертя в земнiй атмосферi. Мiжпланетний корабель можна бачити, користуючись найпростiшими приладами, як, наприклад, добрий бiнокль, - у нiчний час у такi години...
Радiо сповiщало про години, коли астроплан наближався до Землi, описуючи навколо неї елiпси. Тепер 'Венеру-1' бачили десятки й сотнi тисяч спостерiгачiв.
Далеко-далеко в небi, серед мерехтливих зiрок, рухалася блискуча iскорка. Вона повiльно пропливала небозводом. Поблизу обрiю її помiтити було майже неможливо. Потiм вона починала пiдiйматися - i ставала дедалi яскравiшою. А потiм крихiтна iскорка опускалася в протилежнiй сторонi небозводу, поступово меркла i, гублячися в димцi, зникала зовсiм перед тим, як сховатися за лiнiєю обрiю аж до наступного свого з'явлення.
Мiжпланетний корабель зменшував швидкiсть. Його елiпси скорочувалися. I настав день, коли радiо сповiстило:
- 'Венера-1', керована академiком Риндiним, погасила швидкiсть до потрiбних норм. Остаточно вирiшено, що астроплан знизиться на Азовському морi. Урочиста зустрiч експедицiї академiка Риндiна вiдбудеться в Ахтарському лиманi, трохи вище сорок шостої паралелi, вздовж якої буде знижуватися корабель, у середу, об одинадцятiй годинi ранку!
Анi поїзди, анi гiгантськi експреснi ракетоплани не в змозi були вмiстити тисячi й тисячi захоплених людей, якi поспiшали до середи опинитися якщо не в самому мiстечку Приморсько-Ахтарському, куди мусив пiдiйти астроплан, то бодай в районi Ахтарського лиману, звiдки можна було спостерiгати наближення астроплана. Шляхи були вкритi безперервними потоками автомобiлiв. Здавалося, вся радянська країна прийшла в рух i прямувала до тихих берегiв лиману. Люди мчали сюди з усiх кiнцiв.
Своїх представникiв надсилали Сибiр, Середня Азiя, Хабаровськ i Камчатка. Стратосфернi ракетоплани привозили гостей з Китаю, Кореї, Iндiї, Югославiї, Польщi, Чехословаччини, Нiмеччини, Угорщини. їхали вченi й журналiсти з країн Європи, Азiї, Америки, Африки i Австралiї, якi поспiшали, щоб бути присутнiми пiд час подiї, яка хвилювала весь свiт.
Ранкове сонце, визирнувши з-за моря, здивувалося: нiколи ще не доводилося йому бачити на спокiйних i тихих берегах Ахтарського лиману такого пожвавлення! Береги змiнили свiй звичайний вигляд. Не було видно анi золотавого пiску, анi зеленої трави,- безкраї натовпи людей закрили все.
У чистому синьому небi не залишилося жодної хмаринки, - свiжий вiтер вiдiгнав їх вночi на пiвдень. Сяюче радiсне сонце неквапливо пiдiймалося вище й вище над срiблястою поверхнею моря. Заспокоївся i вiтер; хвилi з легким шумом косою чередою набiгали на берег i залишали на пiску вологi широкi слiди.
Усi знали, що астроплан уже розпочав зниження. Але де ж вiн? 'Венера-1' мала показатися iз захiдної сторони небозводу, з боку далекого, схованого за обрiєм Сиваша. Десятки тисяч бiноклiв жадiбно вдивлялися в голубий небосхил.
Втiм, у прозорому небi не було видно нiчого.
- Де ж астроплан?..
Крiзь гул багатотисячного натовпу долинув звук сирени, встановленої на вишцi в Приморсько- Ахтарському. Цей довгожданий сигнал був зрозумiлий всiм: мiжпланетний корабель помiчений в небi!
- Де ж вiн? Де?
Минуло лише кiлька секунд - i бiля самого обрiю, далеко-далеко в небi з'явилася ледве помiтна темна рисочка. Вона наче повисла в прозорiй синявi на якусь мить - i враз почала пiдiйматися. Вище й вище, нiби сковзалася по прозорiй перекинутiй чашi неба. Здавалося, що ця малесенька рисочка ось-ось зникне, розчиниться в сяючiй синявi. Проте нi, вона помiтно збiльшувалася, вона наближалася!
Рисочка завершила свiй уявлюваний пiдйом небозводом. Вона тепер явно змiнила напрям i мчала немовби пiд кутом, вниз до поверхнi моря. От уже видно, що це не рисочка, а загострена сигарка. Астроплан, астроплан, це вiн!
I слiдом за ним тягнуться кiлька зовсiм маленьких темних трикутничкiв. Так, це - викинутi астропланом конiчнi парашути, за їх допомогою корабель уповiльнює свою швидкiсть, гальмує в повiтрi.
Астроплан зростав прямо на очах. Ще мить - i вiн косо промайнув у повiтрi i зарився носом у хвилi, зник пiд поверхнею моря, як стрiла, випущена з лука. Високi сплески вказували мiсце, в якому мiжпланетний корабель поринув у море.
Цi сплески вiдвернули увагу спостерiгачiв, - а астроплан тим часом встиг уже знову виринути з-пiд води i швидко плив в напрямi до берега, погойдуючись на хвилях. Вiд нього здiймалися хмари бiлої пари, вiн цiлком був оповитий ними. Вода скипала навколо його металiчного корпусу, який розжарився вiд тертя в атмосферi.
Астроплан описував на поверхнi моря широке пiвколо, весь час уповiльнюючи свою швидкiсть. Вiн наближався до Приморсько-Ахтарського, пропливаючи повз усiянi людьми береги. Повiльнiше, повiльнiше - i ось вiн зовсiм спинився. Його вiддiляло вiд берега не бiльше ста метрiв.
Гримнула музика. Проте її звуки заглушила буря радiсних вигукiв, привiтань, оплескiв, якими люди зустрiчали перший в свiтi пасажирський космiчний корабель, що повернувся з далекої подорожi.
У верхнiй частинi астроплана вiдчинився люк. Зараз, зараз з нього вийдуть учасники експедицiї!
Втiм, з люка нiхто не з'являвся. Люди на березi завмерли в напруженому чеканнi. Одразу стало так тихо, що звуки оркестру здалися вже неймовiрно гучними. Лише хвилi плюскотiли бiля величезного металiчного тiла астроплана. Чому нiхто не виходить з корабля?..
Проте ось з вiдчиненого люка астроплана висунулася тонка мачта. Вона пiдносилася вище й вище. Широке червоне полотнище повiльно пропливло вгору вздовж мачти. Над астропланом розгорнувся червоний прапор з золотими серпом i молотом. Вiн переможно маяв у повiтрi як вiтання Батькiвщинi вiд мандрiвникiв, що повернулися з глибин свiтового океану.
Над люком з'явилася сива голова Миколи Петровича Риндiна. Академiк вийшов на верхнiй мiсток астроплана, вiн простягав до берега, до рiдної землi руки, немов прагнучи обiйняти всiх, хто зустрiчав експедицiю. А слiдом за ним виходили вже його супутники - Вадим Сокiл, який надаремно намагався приховати своє хвилювання, стриманий, проте цього разу усмiхнений Ван Лун i розчервонiла, радiсна Галя Рижко.
I тепер уже справдi не можна було почути нiчого: анi музики, яка марно намагалася прорватися крiзь ураган вiтальних вигукiв i оплескiв, анi самих вiтань, - нiчого! Все чисто змiшалося, все злилося в один радiсний гул, який, не припиняючись анi на секунду, об'єднував почуття десяткiв i сотень тисяч людей.
Радянська країна зустрiчала своїх героїв, вiдважних переможцiв свiтового простору, перших людей, якi побували на далекiй Венерi, смiливих i безстрашних аргонавтiв Всесвiту!
1935-1955
