- Я пропоную...
Вже ладен був сказати 'летiти далi', як в уявi постала заснiжена галявина в лiсi, затишне потрiскування вогнища, по-хазяйськи складений хмиз i велика тепла шапка, в якiй вони з Кадрилем - наче лелечата в гнiздi по-дружньому весело теревенять, смiються, погойдуються. Нiколи не було i хтозна, чи може бути краще десь, як там, серед бiлих наметiв снiгу, мiж високими таємничими соснами, бiля своєї ялинки, що краща, нiж на картинцi!.. А дзвiночок з крижаним сердечком, а пiр'їнка з синiм боком, а шалений їхнiй танок серед ночi!.. Як хороше вони дружили, як хитро придумали таємничу кишеньку, а вiн довiрив друговi вiршика про Кiкiлiса, який обсмалив дзьобика... А коробочка сiрникiв з гребiнчастим пiвником на нiй... Коробочка сiрникiв тiльки для того, щоб пiдпалити хмиз, а не всю чужу планету! Боже, боже, як їм обом було там хороше, i не пекла його страшна провина, i не було лютiшого звiра, нiж бульдог Гог... Ах, були б вони дочекалися, поки розтане снiг, були б обжилися в зеленiй гущавинi - як на однiй картинцi гномики, може, й хатку збудували б, ще гостиннiшу, нiж у їжака, з сердечками на вiконницях...
- Мандрiвнику Китичко, чекаємо вашого офiцiйного рiшення!
'Вашого рiшення'... - жалiбно зiтхнув Китичка. А там, бiля вогнища, Кадриль йому був сказав: 'Щоб я бiльше не чув нiякого 'ви'!
- Пропоную, - тихо промовив Китичка, - повернутися назад.
Командир вiд несподiванки аж олiвця випустив iз лапи, вiн сторч повис на ланцюжку. Оце тобi! Оце рiшення його друга! Це вже справжнє свинство!
- Це ваша остаточна думка? - зайчик суворо подивився на Китичку.
- Оста... остаточна, - заїкаючись, вимовив песик. - Пробачте, але я... я не можу не хотiти повернутися назад... я нiчого не можу з собою зробити, щоб не хотiти повернутися назад, Кадрилю, бо менi прийшло в голову...
- Попрошу... вiрнiше, наказую залишити своє 'прийшло в голову' при собi, - холодно обiрвав його командир i повернувся до Легарiї: - Ваша думка?
- Я, звичайно, пропоную дивитися тверезо, - негайно вiдповiла жаба. Ризикувати - не грати. Ситуацiя занадто загрозлива, холодний розум велить повернутися назад. Але, якщо командир накаже летiти вперед, я обидвi лапи пiдiймаю за його думку, бо вона найсправедливiша i найпередбачливiша.
- Пiдлабузниця! - презирливо кинула Ейнора.
- А менi на зауваження Шарпачки наплювати! - вiдрубала жаба.
- Ви... - хотiла скочити Ейнора, але, прив'язана поясом, залишилася на мiсцi, болiсно стиснувши губи.
I тут голос, незнайомий голос, пошепки, але виразно вимовив:
- Зелена груба шкура!
- Хто це сказав? - зашкварчала жаба. - Я не подарую! Я вимагатиму сатисфакцiї!
- Дзень, дзень, дзень! - пустив у роботу дзвiночка командир. - Тишi! До порядку! Кiнчайте... дискусiї!
Вiн i сам не мiг дотямитись, як йому спало на думку таке доречне слово. Всi одразу вмовкли.
- Тепер моя черга сказати свою думку, - сказав командир. - Я сам пропоную летiти далi. Все. Тепер порахуємо голоси... Твiнас, Ейнора, Легарiя... Мiй голос... За. Проти - Китичка.
- Чотири за, один проти, - пiдсумувала Легарiя.
'Один проти', тобто Китичка, вiдчув себе зовсiм незатишно. 'Я справжнiй егоїст, - був прикро вражений песик. - Я думав лише про себе, а не думав про iнших. Недаром друг сердиться на мене'.
В цей час командир устиг одстебнути захисний пояс i залишити пост, щоб зайти в кабiну пiлота i повiдомити про офiцiйне рiшення мандрiвникiв: летiти далi, летiти, що б там не було, вперед i лише вперед! А коли вiн повернувся назад iз кабiни пiлота, мiг смiло йти по пiдлозi: 'Срiбна шишка' сiла на попутну планету. Видно, щоб знову поповнити запас того нещасного кисню чи наново залатати дiрку, яку вибив метеорит...
НА ПЛАНЕТI СЛЮДИ
Вiдчинилися дверi, опустилися схiдцi, i новий командир уже ладен був першим вистрибнути надвiр, але раптом вiдсахнувся й вiдступив далi вiд дверей.
Вiн пригадав, що командир повинен залишати корабель останнiм.
- Пробачте за зауваження, - пiдiйшла до нього Легарiя, - та я б хотiла подiлитися деяким досвiдом, якого набула за час командування. Командир покидає корабель останнiм лише тодi, коли з кораблем трапляється катастрофа. В iнших випадках, якщо треба вийти в незнайоме i навiть небезпечне мiсце, командир iде першим, в авангардi.
- Дякую, - стримано вiдповiв командир, а сам подумав: 'Як воно не було б, а її поради потрiбнi й кориснi'. Крiм того, вона прекрасно знає значення чужоземних слiв. У майбутньому треба буде коли-не-коли з нею радитись'.
Легарiя, наче вгадавши командирову думку, скромно запропонувала свої послуги:
- Чи я не змогла б бути вашим референтом?
- Ре... фе... ферентом? - не мiг вимовити командир.
- Референт - це спецiальний радник командира. Будучи вашим референтом, я пояснювала б мандрiвникам значення незрозумiлих слiв i таким чином заощадила б вам час. Хоча, - ще скромнiше додала жаба, - хоча ви сам чудово знаєте чужоземнi слова... Наприклад, ви сказали: 'Кiнчайте дискусiї'. Та реферувати iншим у вас не вистачить часу.
Але командир не поспiшав прийняти пропозицiю Легарiї. Може, пригадав усi образи й пiдступи Легарiї, якi йому довелося зазнати?
- Якщо я вам не пiдiйду, - зеленою травичкою стелилась Легарiя бiля нiг командира, - то коли захочете, зможете увiльнити мене вiд обов'язкiв i призначити iншого референта.
Цi слова розвiяли сумнiви командира, i вiн, вже ступаючи схiдцями, сказав:
- Гаразд. Тимчасово призначаю вас референтом.
- Дякую, - жаба не знала, як i дякувати, й, зiгнувшись у три погибелi, поспiшила за командиром, не звертаючи нiякої уваги на те, що подумають iншi мандрiвники: Шарпачка, Кривий лантух i Один проти.
Отож командир вийшов першим, i, дивлячись знадвору на це видовисько, можна було сказати, що воно варте сотнi картинок з книжок або однiєї картини, намальованої олiйними фарбами! Де ж там: iз 'Срiбної шишки' схiдцями спускається командир у золотом поблискуючiй унiформi; коли вiн ступав, планшетка била його по одному стегну спереду, а кобура револьвера по другому стегну ззаду. Висадившись, командир оглядiвся i подав знак, що небезпеки немає, що можуть висаджуватись iз корабля й усi iншi. Тут сповзла жаба, тобто референт командира, пiсля неї показався Твiнас, засапавшись вiд намагання менше шкутильгати, бо на його крильце спиралась Ейнора - така витончена i гарна у вбраннi, яке сама пошила! Ах, коли б вона знала, як Твiнас чекав цiєї години! Коли б його воля, сила його люльки, то вiн садовив би 'Срiбну шишку' сотнi, а то й тисячi разiв! Останнiм рачки злазив Китичка - хоч лапи у нього i пiдлiкувалися, але будуть забинтованi ще хтозна як довго...
- Китичко, - раптом почув вiн знизу голос, голос свого друга, - не лiзь! Я зараз!
I ось уже обрамлений золотом рукав обняв песика i допомагає йому швидше подолати схiдцi, та ще бiльше йому допомагає радiсть, що його друг, який став командиром, лишився справжнiм другом! Навiть i тодi, коли вiн 'один проти' - друг його обняв! Ось як!
У дверях корабля став пiлот Менес i звисока оглянув навколишню мiсцевiсть. Вiн пiдняв руку в рукавицi, даючи знак, щоб його слухали, i почав:
- Якщо вирiшено летiти на Тандадрику, ми повиннi приготуватися до далекої мандрiвки. Треба грунтовно перевiрити всi механiзми, замiнити всi спрацьованi деталi й вiдрегулювати системи управлiння. Поки я це робитиму, добре було б вам зайнятись спортом i розiм'яти вашi задерев'янiлi суглоби, подихати свiжим повiтрям i перепочити. - По цих словах пiлот зачинився у кораблi.
Пiсля тiєї телевiзiйної планети, де повiтря було таке, наче в старiй, довго зачиненiй шафi, тут дихалося легко й хороше. Є де i спочити; ця планета найбiльше нагадувала мандрiвникам їхню батькiвщину: пiщанi пагорби, висохле русло рiчки, подекуди пучки трави, зрiдка видно невеличкi кущi... Тiльки нiде анi хати, анi хатинки, нiякої протоптаної стежки, дороги, виораного поля, викопаного рову... Анi пташини, ' щоб над ними пролетiла, сполоханого звiряти чи навiть докучливого комара...
- Що б то воно могло блищати? - уп'яв очицi в далекi горби Твiнас.
Уважно придивившись, мандрiвники помiтили, що мiж горбами то там, то там щось поблискує - неначе хтось бавиться осколком дзеркала. Кадриль зсунув з лоба козирка, щоб краще бачити, i в цей час хтось його
