Свiтове зло (на украинском языке)

Заяц ВладимирСвiтове зло (на украинском языке)

Володимир Заєць

СВIТОВЕ ЗЛО

Оповiдання

У своїй однокiмнатнiй квартирi на складаному похiдному стiльцi сидiв 15/01 БВ Тремпс й чекав сина. Квартира була обставлена найнеобхiднiшим, як i належить солдатському житлу: три стiльцi для кожного члена сiм'ї i стiл, покритий грубим сiрим пластиком. На стiнi, на рiвнi людського зору, - червоний ?удзик термiнової сигналiзацiї для виклику полiцiї; трохи вище - портрет Великого Батька всiх солдатiв у повнiй параднiй формi.

15/01 БВ Тремпс побожно подивився на Великого Батька й прошепотiв:

- Даю тобi священне слово солдата А, що син мiй буде гiдний славного iменi солдата В.

Початок цього дня був невдалий. Ще зранку 15/01 БВ Тремпс через неуважнiсть забув вiддати честь середньому офiцеровi їхнього дому-казарми. Це було непростиме порушення Статуту поваги i покори. Офiцер бiльш-менш лагiдно покартав неуважного солдата, пiсля чого в того довго болiло вухо.

Додому 15/01 БВ Тремпс мав iти тiльки завтра. Та о 10 годинi 43 хвилини начальник дому-казарми викликав його до себе i сказав з докором:

- Ось погляньте, що нам передали по службовому каналу про вашого сина - солдата В 16/01 ВГ Тремпса.

15/01 БВ Тремпс стояв струнко й читав iнформацiйне повiдомлення для службового користування. Всерединi у нього наростав страх, проте жоден м'яз на обличчi не здригнувся, бо саме так мав триматися справжнiй солдат великого мiста-iмперiї...

Раз на квартал у школi-казармi проводили заняття з лiтератури й пропаганди. На минулому заняттi розглядали написане генералом-письменником оповiдання, в якому йшлося про те, як розумний i вiдданий iдеалам мiста-iмперiї солдат В запiдозрив матiр - солдата Б - у симпатiях до ворожого сусiднього мiста-iмперiї. Вiн доповiв про свої пiдозри начальству. За виявлену пильнiсть солдатовi В оголосили подяку перед строєм.

I ось маєш! Син 15/01 БВ Тремпса написав у своєму творi: 'Я не знаю, як би я вчинив у такому випадку'.

Нечувано! Неймовiрно! I це його син, якого вiн виховував у кращих традицiях. Добре, якщо мати не дiзнається про це. Така новина буде для неї великим ударом. Але ж усе це можна поправити. Адже вiн знає свого хлопчика! Швидше додому!

Начальство спiвчутливо поставилось до рапорту 15/01 БВ Тремпса i надало йому дострокову вiдпустку.

I ось вiн сидить дома, з нетерпiнням чекаючи на сина. Син має прийти через двi години. Двi години! Скiльки часу! Треба використати його продуктивно.

15/01 БВ Тремпс заходився складати донос, який збирався надiслати наступного дня. Згiдно з наказом 'Про загальнодержавну значимiсть доносiв', а також додатком до наказу, в якому давалися чiткi органiзацiйнi вказiвки, письмовий донос складався в кiнцi мiсяця i здавався у Вiддiл нацiонального здоров'я. Усну iнформацiю рекомендували подавати щодня. Дружина здавала доноси у своїй органiзацiї, а син, повiдомляючи в своєму учбовому доносi про розмови мiж батьками, здавав його за мiсцем навчання.

Солдат А любив порядок i стежив за тим, щоб усi члени сiм'ї писали i здавали доноси своєчасно.

Вiн сiв за стiл i, широко розставивши лiктi, почав писати. Донос виходив докладний. 15/01 БВ Тремпс зумiв навiть провести психоаналiз деяких ситуацiй, i це трохи заспокоїло його. Йому навiть спало на думку, що, якби не цей вчинок сина, вiн мiг би найближчим часом чекати просування по службi.

Вiн став перечитувати написане i раптом злякано здригнувся. Як вiн мiг написати таку фразу: '...I якщо навiть виникнуть вагання, вiдданi солдати iмперiї рiшуче подолають їх i стануть стiною, готовi захистити Високi iдеали i Благороднi цiлi на перше слово Великого Батька всiх солдатiв'? Якби цю фразу прочитав офiцер взводу аналiзу, то довелося б авторовi пережити чимало прикрих хвилин. Всiм вiдомо, що саме слово 'вагання' має бути виключене з лексикону справжнього солдата. Наказ начальства - iстина в найвищiй iнстанцiї. Найменший сумнiв у його доцiльностi - це злочин, тому й треба виконувати накази без роздумiв. Загальновiдомо, що саме здатнiсть коритися без роздумiв - одне з найголовнiших достоїнств справжнього солдата. Рипнули вхiднi дверi, i 15/01 БВ Тремпс, вихопивши пiстолет, наставив його на дверi, як того вимагала iнструкцiя ('...ворог не повинен захопити зненацька солдата А, який перебуває в домашнiй обстановцi'). Дверi вiдчинились, i в кiмнату зайшов син. Солдат А сховав зброю.

- Добридень, тату! - з радiсним здивуванням вигукнув син, але, вiдразу ж узявши себе в руки, чiтким кроком пiдiйшов до батька, вiддав честь, тричi вдаривши себе кулаком у груди, i голосно доповiв:

- Солдат В 16/01 ВГ Тремпс прибув додому!

- Кругом! - наказав батько. Погляд його був суворий, брови нахмуренi: - Менi треба поговорити з тобою вiдверто. Вийдемо. Прогуляємось. Нiщо так не прояснює думки, як прогулянка пiшки.

Батько почав бесiду без довгих передмов. Солдат повинен висловлюватись точно i ясно.

- Вчора ти писав твiр. У ньому ти написав, що не знаєш, як повiвся б, якби мати виявилася шпигункою. Як ти мiг? Чому ти написав таке?!

Син винувато опустив голову.

- Кажи, чого мовчиш?

Син не озивався.

- Я наказую: говори!

- Тому, що я дуже люблю маму, - ледь чутно прошепотiв солдат В 16/01 ВГ Тремпс...

Так само, як i його предки, _воно_ нiколи не зустрiчало собi подiбних. Але у всiх них iмена були схожими: Зло, Нещастя, Жах, Кара Небесна тощо.

Воно було ще недосконале i беззахисне. Вiдчуття його були грубi й примiтивнi, зараз ним володiло одне бажання - їсти. Воно причаїлось у центрi площi Переможної Зброї, бiля гусеницi танка, поставленого як пам'ятник. Створiння iнстинктивно вiдчувало, що тут йому нiчого не загрожує, адже воно мало воiстину фантастичну властивiсть: бути невидимим для людей жорстоких, брутальних i обмежених. Воно не могло дати свiдому оцiнку таким людям, але особливостi їхнього бiовипромiнювання були такi, що викликали у Створiння безумовнорефлекторну вiдповiдь - викид випромiнювання, яке iнтерферувало з рядом хвильових процесiв у зоровому центрi людини, Внаслiдок цього виникала 'психiчна слiпота' i Створiння ставало невидимим. Його не бачили.

- ...Любиш маму?! - почервонiвши, вигукнув 15/01 БВ Тремпс.

- Так, - вiдповiв син, намагаючись не дивитись на розгнiване батькове обличчя. Вiн розглядав спочатку кiнчики своїх черевикiв, потiм перевiв погляд на шосе, понiвечене гусеницями танкiв, потiм подивився на танк у центрi площi й розкрив рот вiд здивування: бiля правої гусеницi, швидко пульсуючи чорним драглистим тiлом, причаїлось маленьке, з кулак завбiльшки, створiння, схоже на восьминога. Вигляд цiєї невеличкої тварини викликав чомусь вiдчуття крайньої вiдрази, змiшаної з страхом.

- Тату, - ледь чутно промовив син. - Дивись, он там...

- Що 'он там'?! - гаркнув солдат 15/01 БВ Тремпс, дивлячись у той бiк, куди показував палець зблiдлого хлопчика. - Нiчого там немає! Що за вигадки? Ти мене зовсiм не слухаєш! Наказую слухати уважно!

- Слухаю! - звичка до покори виявилася дужчою вiд цiкавостi.

- Тож слухай. Я все постараюсь розтлумачити тобi коротко i зрозумiло. Ти любиш Великого Батька всiх солдатiв?

- Так!

- А своїх соратникiв?

- Звичайно.

- Тепер помiркуй. На однiй шальцi терезiв усе мiсто, Великий Батько всiх солдатiв, твоїх соратникiв i твiй батько, а на iншiй мати-зрадниця. Кому ти вiддаси перевагу?

- Але ж я маму... Мама, вона...

- Ну! - солдат 15/01 БВ Тремпс не давав часу на роздуми. Вирiшуй! I не забувай про свiй обов'язок солдата В! З ким ти?!

- З соратниками, - повiльно вiдповiв солдат В 16/01 ВГ Тремпс, починаючи розумiти, як грубо вiн помилявся ранiше.

- Молодець! - батько не мiг стримати вдоволеної усмiшки. - Я вiрив у тебе i не помилився.

Солдат В скоса глянув на мiсце, де було дивне створiння, i нiчого не побачив. Створiння безслiдно зникло. А може, його нiколи й не було?