зроблено другим природним супутником Землi, уу рiзноколiрний хвiст укрив усе небо! Щоночi на землю падали зорянi дощi! Та що там дощi - водоспади! В жоднiй краунi не було такоу людини, яка б не милувалася на це фантастичне видовисько.
А ми з Азимутом те тiльки й робили, що давали iнтерв'ю i досхочу фотографувалися в газети та журнали...
Капiтан Небреха замовк, замрiяно дивлячись на темно-синс вечорове небо, на якому де-не-де вже зайнялися далекi зiрки. Люлька у нього давно згасла, але вiн уперше, як ми познайомилися, забув уу витрусити.
- На жаль, усi цi розкошi недовго прикрашали небо, - сумовито зiтхнув капiтан. - I, знасте, комета сама була в усьому винна. уй, бачте, так сподобалася загальна пошанiвка, що вона блокувала своуми силовими полями всi телесупутники i транслювала на екрани лише свос кольорове зображення. Хоч яку програму ввiмкнеш, скрiзь бачиш кометуу Тиждень це свавiлля терпiли. А потiм розлюченi телеглядачi запропонували урядовi розкремсати бiдолашну комету на сувенiри. Один такий уламок ви й бачили в мене...
Капiтан Небреха пiдвiвся i, кульгаючи, зарипiв на протезi до вiдерця з фарбою.
- А тасмниця походження пiвнiчного сяйва? - нагадав я йому. - А загадкова поява Мiсяця?
Капiтан вмочив у фарбу квачика i спокiйно вiдповiв:
- А хiба ви самi не здогадалися? Мiсяць - це якась приблудна гiгантська комета, що несподiвано потрапила у сферу тяжiння Землi, а пiвнiчне сяйво залишки уу веселчастого хвоста. У часи мосу комети це було настiльки очевидно, що правильних наукових гiпотез доходили навiть дiти... I хочу вам порадити. Час ви масте, то удьте на далеку пiвнiч. Там побачите незабутнс видовище - сяйво хвоста комети. I скажу вам, не перебiльшуючи, пiсля мосу комети воно стало ще яскравiше: хвости, певне, з'сдналися...
7. ШТУЧНЕ ОКО МАГIСТРА КIМIХЛИ
- Як ви гадасте, звiдки у мене взялося оце штучне око? - капiтан Небреха пiдкинув на долонi розфарбовану скляну кульку.
'Справдi, звiдки воно? - подумав я. - Невже капiтан натякас на мене?' I аж похолов вiд тiсу думки.
Ось чому я гаряче запевнив мiжзоряного вовка:
- Клянуся, це не- я пiдкинув. Хiба ж я дозволю собi засмiчувати вашу знамениту колекцiю сувенiрiв? - i з докором докинув: - Я ж не бешкетник, а науковець...
- А я вас i не звинувачую, - заспокоув мене капiтан. - Я просто питаю, чи не знасте ви часом, звiдки воно взялося?
У вiдповiдь я тiльки красномовно знизав плечима.
- Авжеж, - спокiйно зазначив Небреха, - iсторiу його нiхто не знас. Навiть Азимут. Бо пригода, пов'язана з цим оком, сталася ще до того, як я зарахував хлопця у штат екiпажу на посаду штурмана. Але що найцiкавiше якби я тодi виявив зайву допитливiсть i забарився на екскурсiях, магiстр Кiмiхла неодмiнно викинув би око на смiтник, як нiкчемний непотрiб, або ж без слiду розчинив в якомусь iз своух жахливих реактивiв. I якби я пiсля того зажадав будь-що заволодiти цим унiкальним сувенiром, менi довелося б чекати слушноу нагоди рiвно десять рокiв...
З магiстром Кiмiхлою я познайомився на планетi Тiлетас, що обертасться навколо одного з свiтил сузiр'я Персея.
Це, скажу я вам, чудова планета, уу аборигени надiйно приборкали погоду i, зрозумiло, утворили на всiх широтах сталий райський клiмат. Перiодично, суворо за графiком заздалегiдь запланованих трансгалактичних вiдкриттiв вони вирушали у космiчнi мандри до зiрок свосу системи, щоб виявити навколишнi планети i налагодити торговельний та культурний обмiн з нововiдкритими свiтами. Окрiм того, ухнi вченi дослiдили механiку тяжiння, i вiдтодi щасливi жителi планети мешкали у казкових, легких, мов пух, будiвлях, що велично ширяли над розкiшними лiсами i луками.
Передусiм я завiтав до Головного управлiння всепланетного об'сднання по координацiу туристських маршрутiв в системi обслуги 'Тiл-туриста', скорочено - ГУВОКОТУМСО ТТ. Атож, молодий чоловiче, довгi назви полюбляють не лише в Сонячнiй системi. Та не в тiм рiч. Просто на цивiлiзованих планетах я завше починаю з офiцiйноу установи. Навiщо поневiрятися на вулицях, ставлячи заклопотаним аборигенам дитячi запитання, коли доцiльнiше скористатися послугами досвiдченого фахiвця.
Обслугу там органiзовано, скажу вам, вiдмiнно.
Новенький супер-кiбер з надзвичайно вишуканими манерами, не гаючи анi секунди, люб'язно запропонував менi докладний проспект з найпопулярнiшими туристськими маршрутами. А кiбер ще й коментував маршрути вiд себе.
Ледве я почав вивчати спокусливi принади пiдводного царства, як вiн захоплено повiдомив:
- Там цiлодобово виступас зведений ансамбль русалок у супроводi оркестру тритонiв. Матимете змогу побачити наймоднiший танок 'хвiст'...
Печери кам'яного вiку...
- Ще необжитi! - радiсно сказав кiбер.
Гiрський курорт на купчастих хмарах...
- Щоденно змагання на повiтряних лижах!
Завод 'Тяжмаш' - невагомий iндустрiальний гiгант по конденсуванню всесвiтнього тяжiння...
- Вiльна i необмежена зарядка тяжiнням сифонiв для хатнього вжитку!
Та для мене усе це не було дивиною. За час своух космiчних мандрiв я й не таке бачив. Ось чому я лагiдно усмiхнувся i з нелюдською ввiчливiстю запитав фахiвця:
- Мiй першосортний друже, а що у вас с таке, чого у проспектах нема?
- Таке, чого нема?! - остовпiв робот.
Я побачив, що його слiд заспокоути.
- Зрозумiло, мене не цiкавлять державнi тасмницi...
- Але ж, добродiю, для того, щоб побачити таке, чого нема, треба йти туди, нiхто не знас куди, - фахiвець явно ухилявся вiд негайного вирiшення проблеми.
- I оце називасться зразковою обслугою! - вигукнув я, хитро роз'ятрюючи його електронну пиху.
- При чому тут обслуга? - скипiв вiн, точнiсiнько як у нас, у 'Бюро добрих послуг'. - Рiч у тiм, що до ГУВОКОТУМСО ТТ ще нiхто не звертався з таким дивовижним замовленням! Зважте хоча б на те, що ми не масмо потрiбного досвiду!
- Вгамуйте своу блискавки! - рiшуче гримнув я. - Якби я завiтав на вашу планету ранiше, ви б давно цей досвiд мали. Будьте певнi!
Моя залiзна логiка його переконала, i вiн примирливо мовив:
- Подумасмо, що для вас можна зробити...
З його боку це було дуже розумне рiшення. Адже ГУВОКОТУМСО ТТ не мало жодних гарантiй, що я не вiдвiдаю планету вдруге. А тодi що, знову сушити електронну пам'ять?
Робот звiвся на триноги i почав задумливо човгати з кутка у куток по кiмнатi. З його очей iскрило, що наочно демонструвало напружену роботу усiх блокiв пам'ятi. По тих спалахах я з цiкавiстю спостерiгав еволюцiю кiбернетичноу думки.
- р! - нарештi заволав вiн i полегшено загув. - р таке, чого нема! Магiстр Кiмiхла! Вiн сам викреслив себе з iсторичного поступу!
- Ну, от бачите, а ви пручалися...
- Але врахуйте, - застерiг мене робот, - Кiмiхла - об'скт заборонений. Розумiсте, своум генiальним вiдкриттям вiн може загальмувати i навiть бiльше того - законсервувати! - розвиток цiлоу цивiлiзацiу. Ми його пильно охоронясмо вiд необережних вiдвiдувачiв. Особливо у цей день, сдиний день на кожнi десять рокiв. Але якщо ви наполягасте...
- Так! - позбавив його я останнiх сумнiвiв.
- Добре, для вас ми зробимо виняток, бо ви прийшли до нас iз винятковим замовленням. Ось вам перепустка. Ех, якби ви прилетiли до нас завтра, я б вже нiчим не мiг вас задовольнити. А за таку страхiтливу провину мене б точно списали на перетопку. Дякую вам, капiтане, за вчасне прибуття!
Отак мимохiть я врятував вiд неминучоу загибелi здiбного кiбера. Страх навiть подумати, що б сталося, якби я запiзнився хоч на день! Та не про це мова...
Вкрай заiнтригований, я сiв у повiтряну колiсницю з позначкою ТТ i показав вiзниковi перепустку. Вiн здивовано звiв на мене очi, але бiльше нiчим не виявив свого збентеження. А тодi стьобнув батогом крилатих коней, i ми шугонули в небо.
