цiй галузi мав неабиякий стаж. Складнiсть полягала лише у тому, що я мусив жонглювати димом не з рота, а безпосередньо з люльки. Та все буде гаразд, якщо Азимут не заплющуватиме очi в отруйнiй тютюновiй атмосферi планети.
Ну, зосередив увагу i почав: випустив три струмочки, потiм три кiльця, а тодi ще три струмочки. Зачекав трохи i знову повторив у такiй же послiдовностi. А хто ж з мiжзоряних мандрiвникiв не знас цього умовного сигналу бiди? Його запровадили ще у добу вiдважних мореплавцiв. От тiльки непокоуло, чи не ловить Азимут гав i чи вистачить у люльцi тютюну на сигналiзацiю?
Та, на щастя, пiд час спiльних мандрiв я таки привчив Азимута спостерiгати i самостiйно мислити. Ледве вiн побачив димову перiодику, як спiвставив усю сукупнiсть фактiв i дiйшов логiчного умовиводу, що це його винахiдливий капiтан у такий свосрiдний спосiб передас з надр планети тривожний сигнал 805.
А далi все вже було дуже просто. Не довелося навiть викликати рятувальноу команди. Азимут з його ненормальною силою прекрасно впорався сам один.
Хоч якою небезпечною була для мене ця пригода, та я залишився надзвичайно задоволений. Адже разом з планетою Небрехою було розвiяно головну тасмницю космологiу - секрет народження планет! А - я ж навiть не збирався розгризати цей горiшок!
Вiдкриття було таке видатне, що мене заочно обрали почесним членом усiх наявних академiй ще до трiумфального повернення на Землю. От тiльки дипломи я кудись заткнув, а тепер сам не знайду...
Та, якщо подумати, навiщо вам дипломи? Хiба бракус iнших переконливих доказiв? Ось я перед вами, живий i здоровий. Ось моя рятiвниця-люлька. А планети Небрехи нема, хоч шукайте уу на небi з найпотужнiшим телескопом. Коли не вiрите, запитайте першого-лiпшого астронома. Кожен охоче пiдтвердить моу слова! Справа в тiм, що розгнiваний Азимут розвiяв планетупастку по всiй периферiу Сонячноу системи. уу навiть не встигли сфотографувати...
...Капiтан делекого мiжзоряного плавання Небреха замовк. Вiн неквапливо постукав кратером люльки по бильцю крiсла i знову потягнувся до капшука.
А я сидiв, до краю вражений його неймовiрною розповiддю, i нiяк не мiг зiбратися з думками. Вони тiкали вiд мене навсебiч, немов галактики у Всесвiтi. Та все ж пiдсвiдомо я вiдчув, що Небреха обминув якусь дуже важливу подробицю, без якоу вся його сповiдь виглядала незавершеною.
Я задумливо пiдвiв очi i раптом побачив на стiнi лопату, про яку геть-чисто забув.
Ось вона - нез'ясована подробиця!
- Капiтане, - нагадав я господаревi, бо наука не терпить бiлих плям, а що спiльного з тасмницями космогонiу мас оця садова лопата?
- Справдi! - схаменувся капiтан, але замiсть вiдповiдати заходився зосереджено заряджати люльку тютюном.
Наш вчений друг запопадливо пiднiс йому палаючого сiрника.
А коли навколо голоу, як шкiльний глобус, голови Небрехи попливли легенькi хмарки, вiн хитро примружився i зауважив:
- А ви що? Невже серйозно вважасте, що штурман Азимут патрав планету Небреху голими руками?
9. ПО ТОЙ БIК СВIТЛА
Початок цьому дивовижному (з якого боку Всесвiту не поглянь) вiдкриттю в галузi небрехознавства поклала випадкова зустрiч з людиною, про яку навiть капiтан Небреха завжди згадус з нечуваною прихильнiстю i дозволяс собi люб'язно величати уу своум найдорожчим другом. Пiсля цiсу куценькоу характеристики вам вже й самим буде втямки, що мовиться про колись вiдомого на всiх космiчних трасах мандрiвника, а нинi викладача школи космонавтiв капiтана Козира. Згадуючи тепер цю зустрiч, я мимоволi замислююся над дiалектичною причиннiстю всесвiтньо-iсторичних явищ - як ото наслiдки буденного дрiб'язку раптом набувають воiстину галактичних масштабiв...
Але - до дiла!
Одного дня я пiшов на консультацiю до Iнституту галактологiу з деякими нотатками iз життя i дiянь капiтана далекого мiжзоряного плавання Небрехи. Коли це з павiльйону 'Соки-води' долинув оглушливий голос:
- Грiм i блискавка! Знаменитий бiограф Небрехи власною персоною! Та ще з новим рукописом на борту! Ану, гальмуй!
I що ви думасте? Весь вуличний рух завмер: приголомшенi водiу автотранспорту вирiшили, що запрацював гучномовець ОРУДа.
Скло у павiльйонi задеренчало i розсипалося, а в новоутвореному виломi виникла кремезна постать капiтана Козира з пляшкою 'Киувськоу' мiнеральноу в однiй руцi i склянкою в iншiй. Його сяюче, мов весняне сонечко, обличчя щедро випромiнювало теплi, зичливi усмiшки. Але за спиною капiтана я вмить спостерiг ще й iншi постатi, якi з похмурою рiшучiстю наближалися до нього. Явно, з метою вiдшкодувати матерiальнi збитки. Хiба ж ух цiкавить, у який спосiб капiтан Козир розтрощив вiтрину - необережним рухом чи необережним пiдвищенням голосу?
I поки капiтан Козир вiдраховував заактованi грошi, я прикро думав про те, якоу непоправноу шкоди завдають науцi люди, далекi од сучасних знань. Таж капiтана слiд розцiлувати i гаряче потиснути руку за дорогоцiнний внесок у шкiльний курс фiзики! Адже невимушений вчинок вельми гучномовного зорепрохiдця значно збагатив би той роздiл пiдручника, де йдеться про ефект резонансу. Уже котрий десяток лiт дiтям розповiдають про давнiй-прадавнiй випадок, коли солдати йшли в ногу по мосту, вiд чого бiдолашний мiсток i розвалився. I, як це не дивно, хоч вже добрих два столiття солдати по мостах не ходять взагалi, бо геть усi моторизованi, цей застарiлий факт досi тримасться у пiдручниках. А якби написали про капiтана Козира?
Аж ось капiтан Козир одержав квитанцiю i щасливо видерся iз 'Сокiв-вод' з незамоченою репутацiсю.
- Мiй юний друже! - радiсно заволав вiн, знову анiтрохи не шкодуючи своух голосових комунiкацiй. - Куди це ви прокладасте курс? На консультацiю? Ага!.. В Iнститут галактологiу? Ого!.. Але про який iнститут може йти мова, коли мiж нами вiдбулася така присмна стиковка?.. Хоч скiльки у мене клопотiв, але я знайду час, щоб особисто проконсультувати ваш курiкулюм вiте! [curricilum vitae (лат.) - життсопис або певнi вiдомостi з життя якоусь видатноу особи] Вам просто пощастило! Адже науковцi iнституту нiколи не пiднiмалися до моух зоряних висот!
За якихось пiвгодини я вже прибув на надiйному буксирi у фарватерi за капiтаном Козирем до його затишноу хатини.
По стiнах невеличкого котеджу капiтана замiсть дикого винограду в'юнилися культурнi заростi гiбридизованоу висококалорiйноу хлорели, а вздовж правобортноу призьби точно за ранжиром вишикувалася дюжина рiзнокалiберних дiжок, з яких линули присмнi пахощi пастеризованоу закваски, з якоу виготовляють улюблений харч космонавiгаторiв. В усьому вчувалася звичка хазяуна до зразкового космiчного ладу i дбайлива рука робота Малюка. А ось i вiн сам привiтно вiдчиняс дверi - сумлiнний хатнiй господар у бувалому в бувальцях жерстяному фартусi, де-не-де вже латаному металевими кришками вiд консервних бляшанок, i цiлим букетом кухонного начиння у руцi.
- Гей, Малюче! - гримнув господар густим командорським басом. - Ану, покажи нашому спiльному друговi, чим ми багатi i як йому радi! Всi припаси - з трюмiв на палубу! Аб овоускве ад маля! [ab ovousque ad mala (лат.) вiд яйця до фруктiв (у древнiх римлян обiд починався з ясць i кiнчався фруктами), тобто, все без винятку]
Того дня знаменитий робот Малюк перевершив самого себе. Вiн частував нас стравами, якi не снилися навiть найбiльш досвiдченому в усiх кухнях Сонячноу системи гурману. Ми ласували смаженими марсiянськими хрустяками, смакували нiжнi венерiанськi вервечки, що мешкають лише у надзвичайно рiдкiсних пiдгрунтових затоках з власного соку, не могли вiдiрватися од бiлоцеркiвського салату з тисячi i одного сорту гiбридизованоу хлорели, що вiдбруньковусться молдавськими помiдорами, нiжинськими огiрками i маркiвською цибулею. А наш на диво вмiлий кухар з насолодою заправлявся рiдким машинним мастилом, в якому плавали апетитнi рiзноколiрнi кружальця гуталiну. Додайте до цього розкiшного меню ще й вчену бесiду з таким ерудитом, як капiтан Козир, i ви матимете хоч вiддалене уявлення про це незабутнс бенкетування: мiжзоряний практик любив, за афористичним висловом Горацiя, утiле дульцi мiсцере [utile dulci miscere (лат.) - посднувати присмне з корисним].
А потiм ми з келихами прохолодних коктейлiв зручно розмiстилися у фотелях i поклали ноги на
