З усього було видно, що спiврозмовники цiлком вичерпали тему. I справдi, це я мушу наперед зазначити, вони уу бiльше нiколи не торкалися. Вже з першоу вступноу бесiди Небреха i 4пi-ер-квадрат досягли повного, взасморозумiння. I де тiльки каштан навчився дипломатiу?
Я закохано дивився на двох мовчазних титанiв.
4пi-ер-квадрат задумливо гойдався з боку на бiк, а Небреха зосереджено колупав протезом грунт.
Я волiв ух обох стиснути в обiймах. Та це було неможливо. По-перше, це суперечило б усяким нормам дипломатичного етикету, а по-друге, конструктор мав у попереку метра пiвтора. Та й Небреха, нiвроку, не дуже поступався йому габаритами.
I тодi я вiдклав своу нотатки, вийшов з коробки i хоробро взяв слово.
- Конструкторе! Капiтане! - схвильовано вигукнув я. - Ваша слава i подвиги, як i сам Всесвiт, не мають меж! Один у вас генiально починас, другий генiально завершус. Хай живе науковий симбiоз двох цивiлiзацiй! Ура!
Куля аж пiдстрибнула вiд задоволення, а Небреха лагiдно глянув на мене.
- Капiтане, а непогано сказано, - оцiнив мою щиросердну промову 4пi-ер-квадрат.
- Здорово! - охоче погодився з ним Небреха.
- Хто цей чарiвний юнак? - нiжно запитав 4пi-ер-квадрат.
- Мiй штурман Азимут, - гордо пояснив мiжзоряний вовк.
Та раптом сферична поверхня кулi затьмарилася.
- Невже ще один знаменитий дослiдник? - чомусь стурбувався конструктор.
- Та нi, вiн ще початкiвець, - заспокоув його капiтан Небреха.
- Ах, так! Оце присмно! - з неприхованою радiстю мовив чужинець. Надзвичайно присмно! Мiй юний друже, я дозволяю тобi потриматися за мою кiнцiвку.
Мабуть, колись менш врочисто висвячували на лицарiв, нiж мене у друзi видатного галактичного конструктора, неодмiнного почесного члена усiх iснуючих та майбутнiх академiй i фiлантропiчних закладiв. Менi навiть здалося, що я припав йому до серця бiльш, нiж сам капiтан Небреха, хоч який уславлений вiн був.
- Конструкторе, - гостинно сказав капiтан Небреха, - дозвольте запросити вас до нашоу ракети на тюбик пасти.
4пi-ер-квадрат не пручався.
- Охоче приймаю ваше запрошення, колего, - виховано гойднувся вiн. Але з тiсю умовою, що й ви завiтасте до мене на сухiврю з хлорели.
10. ЕКСПЕРИМЕНТИ КОНСТРУКТОРА 4ПI-ЕР-КВАДРАТ
Наша затишна коробка буквально зачарувала 4пi-ер-квадрата. Щоправда, не малу роль у цьому вiдiграла кавказька антиречовина, якою капiтан Небреха щедро сервiрував нехитрий снiданок.
Все тут вражало нашого допитливого гостя.
Немудрящий механiзм ходикiв просто розчулив видатного конструктора. Вiн вмостився пiд глеком з висококалорiйною пастою, що правив за гирю, i замрiяно цокав, iмiтуючи мелодiйнi ритми старенького годинника:
- Тiк-так, тiк-так, тiк-так...
Але найдужче його принадили нашi гамаки.
Вiн, як вправний циркач, перелiтав з сiтки на сiтку, у веселому захватi пiдстрибував на пружному плетивi хлорели i натхненно волав:
- Та у вас райський куточок! I хто тiльки додумався до цих талановитих пристроув? Я не стрiчав ух на жодному зорельотiу Усе крiсла та лiжка...
Вiд цих пишних дифiрамбiв капiтан Небреха аж зашарiвся. Ясно, пiсля такоу вiдвертоу похвали з його боку було б негарно казати про себе. От менi й довелося узяти вiдповiдальнi обов'язки гiда.
- Це капiтан, - вiдповiв я на запитання конструктора, - подбав про наш комфорт... Вiн все вмiеi
- Колего, - захоплено мовив конструктор, звертаючись до Небрехи, багато я бачив генiальних i навiть надгенiальних винаходiв, та й сам маю купу патентiв, але такого бачити не доводилося. Це справдi матерiальне втiлення гнучкого плетива ваших мозкових звивинi
I вiн знову, мов легкий м'ячик, з щасливим вереском перелетiв з гамака в гамак.
- Ви ще не все знасте, - невгавав я. - Звернiть увагу, ваша генiальнiсть, сiтки сплетено iз скрутнiв хлорели. Оцi скрутнi врятують нас у скрутi. На випадок чого, ух можна розтовкти у ступi i зварити чудову юшку. I врахуйте, конструкторе, обидвi сiтки капiтан сплiв рiвно за пiвоберта оцiсу планети навколо свосу осi!
- Мудра голова та ще золотi руки! - вражено вигукнув наш гiсть. Капiтане, ви зробите мене найщасливiшою кулею у Всесвiтi, якщо подарусте креслення цього казкового приладу. Ваше iм'я увiйде в iсторiю галактики ЗС-295, як найбiльшого уу благодiйника. Присягаюся подвiйною дiаграмою народження понаднових зiрок!
- Та що ви, - з винятковою скромнiстю озвався капiтан Небреха i, щоб приховати за тютюновою завiсою свос недоречно сяюче обличчя, заходився натоптувати люльку. - Давайте, мiй любий колего, лiпше не будемо перевантажувати коробку зайвими комплiментами, хоч якi б об'сктивнi вони не були. Я пропоную вам, конструкторе, товарообмiн, щоб нiхто не подумав, нiби ви ошукали старого тубiльного капiтана.
- Оце дiло! - зрадiв 4пi-ер-квадрат. - За креслення гамака я, не замислюючись, вiддам вам власну шапку-невидимку i ще всевидюще око на додачу!
Я аж затамував подих.
Шапка-невидимка! Всевидюще око! Отакi скарби за гамак з хлорели! О небо, вже через такi сувенiри варто було б вирушити у цю незвичайну подорож!
Але капiтан Небреха розвiяв моу надiу, як протяг розвiюс тютюнову хмару.
- Знання, конструкторе, - некорисливе зауважив вiн, - дорожчi над усякi скарби. Тiльки вони збагачують мислячу iстоту.
- Ця iстина така ж непомильна, як i те, що 2 в квадратi i 2х2 дорiвнюс 4! - пiдтакнув 4пi-ер-квадрат. - Але до чого ви, колего, ведете?
- До товарообмiну, мiй вчений друже, - пояснив капiтан Небреха. - Я вам - креслення, ви менi - розповiдь. Бо над усе я волiю послухати розповiдь, як ви налагоджували еволюцiу на цiлинних планетах, про що ви були ласкавi згадати пiд час нашого присмного знайомства. Якщо, звичайно, гамак i наладка еволюцiй - рiвноцiннi речi...
- Капiтане, ви грабусте самi себеу - цiлком справедливо вигукнув 4пi-ер-квадрат.
Я теж осудливо дивився на затятого капiтана. I, як виявилося, недарма, бо в особi кругловидого конструктора вiн собi знайшов достойного, як оповiдача, конкурента. Такоу дивовижноу розповiдi я нi доти, анi пiсля не чув i, певно, вже не почую.
- Що ж, друзi моу, - повiв 4пi-ер-квадрат, легенько погойдуючись на гамаку, - як розповiдати, то розповiдати...
Почну з двох основних положень iстотологiу. Перше: життя на планетах виникас, не чекаючи мислячих диригентiв. Друге: форми його такi ж розмаутi, як i природнi умови небесних тiл.
Вiзьмемо для прикладу планетну систему свiтила, пiд ласкавими променями якого нам пощастило зустрiтися.
На першiй планетi ми знайдемо вайлуватих, неповоротких i важких кам'яних створiнь. IПестилапi i двоголовi, вони бездумно гризуть кам'янi стовбурини кристалiчних рослин або винiжуються у розпеченому баговиннi пiд несамовитим жаром вельми близького Сонця. Це кварцевi iстоти. Свiт ожилого каменю.
А що ми бачимо отут, на третiй планетi?
Гiгантських холоднокровних рептилiй з мiкроскопiчним мозком. Вони бояться навiть цього лагiдного дня i ховаються у затiнку дерев або охолоджуються у прибережних морських водах. Лише у сутiнках та вночi вони безтямно роздирають один одного, щоб пiдживити своу велетенськi тiла.
А тепер завiтаймо на п'яту, найбiльшу планету системи.
Там вирують бездоннi амiачнi океани i шаленiють страхiтливi азотнi урагани. Але циклопiчнi амеби та велетенськi iнфузорiу, що нинi царюють на отруснiй планетi, почувають себе як вдома.
Та хоч якi на цих трьох планетах природнi вiдмiнностi, еволюцiя за пару сотень мiльйонiв рокiв мас зробити свос дiло. На планетах забуяс розумне життя. I тодi настане iсторична мить, коли за круглим столом мiжпланетноу конференцiу по обмiну досвiдом зустрiнуться такi рiзнi представники трьох цивiлiзацiй:
