висоті двадцяти двох тшгяч кілометрів трохи повільніше планети: так було зручно оглядати поверхню Торманса. Хмарний покрив, який спочатку видався землянам загадково щільним, на екваторі був усіяний великими розривами. В них пропливали свинцеві моря, коричневі рівнини, схожі на степи чи ліси, жовті хребти і масиви зруйнованих невисоких гір. Спостерігачі поступово звикали до вигляду планети, і все більше подробиць ставали зрозумілими на знімках.
Торманс, майже однаковий за розмірами із Землею і схожий на неї багатьма спільними рисами планетарного порядку, помітно відрізнявся від неї у деталях своєї планетографії. Моря займали широку зону на екваторі, а материки були зсунуті до полюсів. Розділені меридіональними протоками, точніше, морями, материки складали ніби два вінці, кожен з чотирьох сегментів, які розширювалися до екватора і звужувалися до полюсів, схожих на Південну Америку Землі. Здалеку і згори поверхня планети справляла враження симетричності, різко відмінної від складних обрисів морів і суходолу Землі. Великі річки текли переважно від полюсів до екватора, впадаючи в екваторіальний океан або його затоки. Між ними виднілися широкі клинки незрошеної суші, очевидно, пустель.
— Що скаже планетолог, — за звичаєм примружився Соль Саїн, — чудернацька планета?
— Нічого чудернацького! — важко відповів Тор Лік. — Старіша, ніж наша Земля, але швидше обертається. Отже, полярний зсув материків минав активніше і зайшов далі, ніж у нас. Симетрія, точніше, схожість одного півкола на інше, — справа випадкова. Очевидно, глибини Торманса спокійніші, аніж земні, не такі гострі піднесення і опускання, мало або й зовсім немає діючих вулканів, слабші землетруси. Все це закономірно, дивовижно інше…
— Збагачення вуглекислотою при високому вмісті кисню? — запитав Гріф Ріфт.
— Тормансіани спалили надто багато природного палива. Тут нам важко дихатиметься і доведеться уникати глибоких западин рельєфу. Зате море, насичене вуглекислотою, буде прозорим, як у найдавніші геологічні епохи Землі, мабуть, з масою вапнякового осаду на дні. Все це не пов’язується з чисельністю населення, відзначеного цефеянами двісті п’ятдесят літ тому.
— Тут чимало протиріч між планетографією і демографією, — погодився Гріф. — Може, не варто старатися їх розгадати, поки не спустимося на низьку орбіту. Якщо нема штучних супутників, то, крім ризику виявлення, ніщо не завадить нам облетіти планету на будь-якій висоті.
— Тим більше, що ми вже все взяли з першої орбіти, — гаряче підхопив Тор Лік.
— Ще зайняті Чеді і Фай. Нашій лінгвістці вдалося одержати тексти достатнього обсягу, щоб з’ясувати структуру мови методом Кам Амата. Фай Родіс хоче, щоб ми, наблизившись до планети і стежачи за телепередачами, могли розуміти мову тормансіан.
— Мудро! Уникнути неправильних асоціацій, з яких утворюються стійкі кліше, що заважають розумінню.
— О, вас, планетологів, непогано готують! Навіть із психології.
— Давно помітили недосконалість фізикокосмологів, які зосередилися лише на своїй галузі. Без уявлення про людину як фактор планетного масштабу траплялися небезпечні помилки. Тепер за цим стежать, — сказав Тор Лік, підводячись і зупиняючи повільний хід жовтої стрічки.
— І водночас ви досягли неабияких успіхів у спеціальності. Ледве завершивши подвиги Геркулеса, ви винайшли гіпсоболо-метр і з супутника відкрили той гігантський мідно-ртутний пояс, про який досі сперечаються геологи, як про унікальний виняток, — додав Гріф Ріфт.
Молодий планетолог порожевів від задоволення і, щоб приховати зніяковіння, додав:
— А виняток цей залягає на глибині двадцяти кілометрів мало не під усім Синійським щитом!..
Планетолог чекав недовго. Ще кілька днів (ночі були дуже короткі на такій висоті обльоту), і «Темне Полум’я» непомітно зісковзнув на орбіту заввишки менше половини діаметра Торманса і, щоб не витратити багато енергії, збільшив відносну швидкість.
Чеді й Фай Родіс понавішували в круглому залі гіпнотаблиць з мови Торманса. Кожен член екіпажу, який завершив безпосередню роботу, приходив сюди і заглиблювався в споглядання схем, водночас прослуховуючи і підсвідомо запам’ятовуючи звучання і зміст слів чужої мови. Не зовсім чужої — її семантика та альдеологія надто були схожі на давні мови Землі з дивною сумішшю слів Східно-азіатської мови та англійської, поширеної наприкінці ЕРС. Як і земна, мова Торманса була всепланетною, але з якимись залишковими діалектами в різних півкулях планети, для яких довелось придумувати умовні назви, аналогічні земним. Півкулю, обернену вперед за бігом Торманса на орбіті, назвали Північною, а задню — Південною. Як згодом з’ясувалось, астрономи Торманса називали їх відповідно півкулями головною і хвостовою — Життя і Смерті.
Загальність мови полегшувала завдання дослідників, але зміна висоти голосу і носова вимова, то розтягнута, то прискорена, виявилися значно важчими від земної, з її чіткою і чистою вимовою.
— Навіщо це? — обурювався Гріф Ріфт, найвідсталіший з усіх учнів Чеді. — Хіба не можна висловити відтінок думки зайвим словом замість завивання, зойку чи нявкання? Чи не повернення це до предків із числа тих, що стрибали по гілках?
— Для декого простіше одне й те ж слово вимовити по-різному, змінюючи смисл, — заперечила Тівіса, яка за висловом командира віртуозно «нявкала».
— А для мене простіше запам’ятати десять слів, аніж завити в середині чи в кінці вже відомого, — невдоволено супився Гріф. — Хіба не все одно, сто чи сто п’ятдесят тисяч слів?
— Не все одно, якщо орфографія так сильно не збігається з вимовою, як у тормансіан, — авторитеїно заявила Чеді.
— Як могло статися таке безглузде розходження?
— Через недалекоглядний консерватизм. Воно спостерігалось і в нас за часів досвітової мови і до раціоналізації суперечності, яку змусила спричинити поява перекладних машин. Із прискоренням розвитку суспільства мова стала змінюватись і збагачуватись, а правопис лишився на колишньому рівні. Навіть гірше: вперто спрощувати ор%фографію, полегшуючи мову для ледачих чи тупих людей, в той час як суспільний розвиток вимагав дедалі більшого ускладнення.
— І як наслідок мова втрачала своє фонетичне багатство?
— Неминуче. По суті, процес був складніший. Наприклад, у кожного народу Землі з піднесенням культури йшло збагачення побутової мови, яка висловлювала почуття, описувала навколишній світ і внутрішні переживання. Відтак, у міру розподілу праці, з’явилася технічна, професіональна мова. З розвитком техніки вона ставала дедалі багатшою, поки число слів у ній не перевищило загально емоціональну мову, а та, навпаки, убожіла. І я підозрюю, що загальноемоціональна мова Торманса така ж бідна, як і наша наприкінці ЕРС, і навіть ще бідніша.
— Чи означає це перевагу професіонального життя над дозвіллям?
— Поза будь-яким сумнівом. У кожного було мало часу на заняття самоосвітою, мистецтвом, спортом, навіть просто для спілкування між собою. Набагато менше, ніж на обов’язки перед суспільством і на оособисті справи. Може бути й інше — невміння використовувати своє дозвілля для самоосвіти й самовдосконалення. Те й друге — ознаки поганої організації і низького рівня суспільної свідомості. Фай Родіс каже, що в прочитаних нами текстах радіопередач Торманса так само мало змісту, як у давні наші історичні періоди ЕРС, коли віддруковані на аркушах неякісного паперу щоденні бюлетені новин, теле— і радіопередачі несли не більше трьох — п’яти відсотків корисної інформації. Крім того, Родіс, зважаючи на наявність великої кількості семантичних стереотипів, підозрює, що писемність планети чомусь на низькому рівні розвитку. Але ми ще не бачили її зразків, а мову розшифрували за записами пам’ятних машин.
— Ще й писемність учити? — жартівливо зітхнув Вір Но-рін. — Скільки ж нам доведеться крутитися над Тормансом?
— Не так уже й багато, — утішила його Чеді, — тепер справа піде цікавіше. Сьогодні Олла Дез розпочала перехоплювати, телепередачі, і, мабуть, не пізніше ніж завтра ми побачимо життя Торманса.
Вони побачили. Телебачення не досягло найтоншої ейдопластичної техніки Землі, але передачі виявилися чіткими, з гарною колірною гамою.
Екіпаж «Темного Полум’я», за винятком чергових, вмощувався перед величезним стереоекраном, годинами спостерігаючи чуже життя. Люди Торманса були такі схожі на землян, що більше ні в кого не
