тисячі чоловік. Сім СДФ одночасно покажуть фільми семи тисячам глядачів.
З неприхованою тривогою Ген Ші підвівся.
— Думаю, що це не знадобиться!
— Чому?
— Народ Ян-Ях не підготовлений для таких видовищ.
— Не розумію, — з ледь помітним зніяковінням усміхнулася Родіс.
— Нічого дивного, — раптом сказав Чойо Чагас, який досі мовчав. Від звуку його голосу, різкого, владного й нетерпимого, решта членів Ради затремтіла і повернулася до володаря. — Тут багато що буде вам незрозумілим. А те, що ви повідомите нам, може бути неправильно витлумачено. Ось чому мій друг Ген Ші побоюється показу ваших фільмів.
— Але ж будь-яке непорозуміння може бути усунене лише пізнанням, отже, тим важливіше показати якомога більше, — заперечила Родіс.
Чойо Чагас ліниво підняв руку долонею до землян.
— Не будемо обговорювати те, що тільки-но прийшло на поріг розуміння. Я накажу інститутам, бібліотекам, сховищам мистецтва підготувати для вас зведення і фільми. У нас, певно, нема таких пам’ятних машин, про які ви говорите, але інформація, закодована в найдрібніші одиниці, проходить двома потоками — через слова і зображення. Все це ви одержите тут, не полишаючи садів Цоам. Зі швидкістю руху наших газових літаків… — Чойо Чагас затнувся, — майже тисячу кілометрів за земну годину, ви хутко дістанетесь будь-якого місця нашої планети.
Настала черга землян обмінятися здивованими поглядами: володар Торманса знав земні міри.
— Одначе, — вів далі Чойо Чагас, — вам слід сказати наперед, які місця ви плануєте відвідати. Наші літаки не скрізь можуть сідати, та й не всі райони планети Ян-Ях безпечні.
— Може, ми спочатку познайомимось із загальною планетографією Ян-Ях і потім визначимо план відвідувань? — запропонувала Родіс.
— Гаразд, — погодився Чойо Чагас, підводячись, і несподівано привітно сказав: — А тепер ходімо у відведені вам покої палацу.
І рушив попереду, ступаючи безшумно по м’яких килимах через боковий хід по коридору, стіни якого виблискували тьмяним металом.
— Невже ця маска завжди прикриватиме ваше обличчя? — Він легенько доторкнувся до прозорого щитка Фай Родіс.
— Не завжди, — усміхнулася жінка, — тільки-но я стану безпечною для вас і…
— Ми для вас, — володар з розумінням кивнув. — Тому я не запрошую пообідати з нами. Ось тут, — він обвів руками простору залу з великими вікнами, шибки яких були затемнені внизу, — ви можете почуватися в цілковитій безпеці. До завтра!
Фай Родіс вдячно вклонилась.
Земляни оглянули кімнати-двері в них були навпроти вікон, у стіні ліворуч. Потім вони знову зібралися в залі.
— Чудернацька архітектура, у нас так будують психолікарні, — сказала Евіза.
— Чому верховний володар так настирливо запевняє нас у безпеці? — запитала Тівіса.
— Виходить, її нема, — серйозно сказала Родіс. — Вибирайте-но кімнати і ми домовимось, хто куди поїде, щоб я могла висловити наші побажання Чойо Чагасу. — Помітивши здивування на обличчях своїх супутників, вона пояснила: — Я певна, що Чойо Чагас поквапиться побесідувати зі мною таємно. Вони думають, що я ваша володарка, а державці повинні говорити наодинці.
— Невже? — здивувалась Евіза.
— У давні часи на Землі це приносило незмірні біди. Але будемо поштивими гостями і підкоримося тому, до чого звикли наші господарі. Мені треба наперед знати ваші бажання і ваші поради, інакше як я відповідатиму володареві?
— Можливо, попервах Чеді підсумує свої спостереження при обльоті Торманса? — сказав Вір Норін. — Тоді й нам буде легше вибирати лінію поведінки.
— Не думаю, що я дізналася більше, ніж ви, — засоромилась Чеді. — Якщо Фай допоможе, спробую… Ми зіткнулись із суспільством своєрідним, аналогів якому не було в історії Землі чи некомуністичних цивілізаціях інших планет. Поки що незрозуміло, стало воно дальшим розвитком монополістичного державного капіталізму чи ж мурашиного псевдосоціалізму. Як ви знаєте, обидві ці форми змикалися в нашій земній історії подібним встановленням олігархічних диктатур. Спершу на Землі соціалізм наслідував капіталізм у його гонитві за матеріальною могутністю і масовою дешевою продукцією, іноді приносячи в жертву ідеологію, виховання, мистецтво. Деякі соціалістичні країни Азії намагалися створити в себе соціалістичну систему якомога швидше, жертвуючи всім, чим тільки можна було, а найгірше — непоправними людськими й природними ресурсами. Водночас у наймогутнішій капіталістичній країні ЕРС — Америці, — яка стала на шлях воєнного диктату, виникла необхідність сконцентрувати всі найважливіші галузі промисловості в руках держави, щоб запобігти флуктуації та опору підприємців. Це сталося без підготовки необхідного державного апарату. Саме в Америці з її антисоціалістичною політикою гангстерські банди пронизали всю промисловість, державний апарат, армію і поліцію, всюди несучи страх і корупцію. Почалася боротьба з політичним впливом бандитських об’єднань, який дедалі посилювався, почалися політичні терори, що зумовили збільшення таємної поліції, а в кінцевому підсумку захоплення влади олігархією гангстерського типу.
Мурашиний псевдосоціалізм створився в Китаї, що тільки-но став на шлях соціалістичного розвитку, після захоплення влади маленькою групою, яка з допомогою недовченої молоді розгромила державний апарат і висунула як абсолютно незаперечний авторитет «великого», «найвидатнішого», «сонцеподібного» вождя. В тому й іншому випадку кінцевим наслідком була нелюдська олігархія з багатоступеневою ієрархічною пірамідою. Добір на цій піраміді тривав за ознакою сліпої та бездумної відданості, яка підживлювалась дешевим підкупом. Монополістичний державний капіталізм неможливий без олігархії, бо при неминучому падінні продуктивних сил можна добре забезпечити лише привілейовану верхівку. Отже, посилювалась інфернальність. Незліченні злочини проти народу виправдовувалися інтересами народу, який на ділі розглядався як грубий матеріал історичного процесу. Для будь-якої олігархії важливо лише, щоб цього матеріалу було якомога більше, щоб завжди існувала неосвічена маса — опора єдиновладдя і війни. Між такими державами виникало безглузде змагання по зростанню народонаселення, яке потягло за собою божевільне марнотратство виробничих сил планети, що зруйнувало велику рівновагу біосфери, досягнуту мільйонами століть природної еволюції. А для «матеріалу» — народу — безглуздість життя дійшла краю, зумовивши наркоманію в усіх видах і байдужість до всього… Чеді помовчала й закінчила:
— Я гадаю, що на Тормансі ми зустріли олігархічне суспільство, яке виникло з державного капіталізму, тому що є тут рештки релігії і справа виховання має низький рівень. Капіталізм зацікавлений у технічній освіті й підтримує проповідь релігійної моралі. Мурашиний псевдосоціалізм, навпаки, старанно викорінює релігію, не зацікавлений у високому рівні освіти, а лише в тому мінімумі, який необхідний, щоб маси слухняно сприймали «великі» ідеї володарів — для цього люди не повинні розуміти, де закон, а де беззаконня, не передбачали наслідків своїх вчинків і повністю втрачали індивідуальність, стаючи частками налагодженої машини гноблення й свавілля.
— А як же мораль? — запитала Тівіса.
— Мораль залежно від обставин диктується згори. Крім моралі релігійної і звичайного права, що виникло із суспільного досвіду, є духовні підвалини, які сягають корінням тисячі століть соціального життя дикого рівня розвитку, в цивілізованої людини приховані в підсвідомості й надсвідомості. Якщо в тривалому гнобленні й розкладу моралі утрачено й цей досвід, тоді нічого від людини не лишається. Тому в індивідуальностях не може бути нічого постійного, крім відсутності ініціативи та ще, може, страху перед вищестоящими. Різноманітні страхи, що пронизують таке суспільство, аналогічні марновірним страхам, які виникали в ізольованих залишках архаїчних культур, де острах перед богами змушував захищати себе щонайскладнішими ритуальними обрядами замість свідомої відповідальності за свої вчинки.
— Але ж це юрба! — сказала Евіза.
— Звісно, юрба. Придушення індивідуальності зводить людей в людський натовп, як було в Темні Віки Землі, коли християнська церква фактично виконала завдання Сатани, розлютивши і зробивши вбивцями безліч людей… На жаль, головна релігійна книга найтехнічнішої і наймогутнішої з минулих цивілізацій — білої, була Біблія, наповнена злом, зрадою, племінною ворожнечею і безконечними вбивствами… Для іншої
