Остановісь, мгновєньє - ти прєкрасно!

потім випиває шмурдяк, закусує салом і кривиться.

Гриць Якович (співчутливо пиздить чорта по спині). Шо, не пашло?

Чорт. Та пішов ти на хуй, не пішло.

Гриць Якович (шуткує). А я і так на ньому сиджу - тільки ноги звисають.

Чорт (розлючено плює на підлогу). От тільки і навчився, що срати як бегемот. Он навіть хуни тікають.

Іван Опанасович. Я їм не винуватий, що вони дурні.

Чорт. Ну, а якщо всі повтікають?

Іван Опанасович. Нехай тікають, вони мені не нужні.

Чорт. Ну і сиди тут з своїм салом, кабан йобаний.

Іван Опанасович. От ти в нас дуже інтєлігєнтний, що не слово - то матюки.

Чорт іде до дверей. Раптом двері відчиняються і в них входить Хуна.

Хуна. Ви тут сідітє, а на дварє какая пагода стаіт! Я вот нарочно вийшла, трохи пагуляла, - так шо ета вєсна са мною дєлаєт! А ви чєго тут сідітє?

Гриць Якович (шуткує). Тебе чекаєм, Швецію робить.

Хуна. А што ето такоє?

Починає тихо грати АББА. Всі, в тому числі і чорт, мовчать.

Хуна (наївно). Нє, ну чесно, рєбята.

Іван Опанасович (спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе - інтєрєєсно! На, ось, сало їж.

Хуна, Гриць Якович і Іван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду і зникає. Спущене гівно, веселі звуки АББИ і чавкання трьох створінь зливаються в єдину симфонію.

Завіса.