60
…Діоном Пугілем… — Латинське слово «pugil» означає «кулачний боєць»…мов той, що зрадив Спасителя. — Пор. євангельську розповідь про кінець Іуди Іскаріота: «І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов та й повісився» (Матф., 27,5).
61
…іти слідами Іуди або й Розп’ятого… — Парадоксальне зближення Христа й Іуди характерне для гностичної думки. Іуда повісився, але й Христа в новозавітних, літургічних і богословських текстах часто називають «повішеним на дереві» — і якраз навмисне для того, щоб застосувати до нього формулу Старого завіту: «Проклятий кожен, хто висить на дереві». Христос узяв на себе всю повноту прокляття, що тяжіло над людством, а тому його гранична святість виявляється тотожною граничній сакральній нечистоті.
62
З розповіді того чоловіка випливало, що він мав знайомих серед магів і астрологів… — У розповідь вченого незнайомця вкладено дійсні уявлення і вчення пізньоантичного гностицизму, а також стилізовані в гностичному дусі моменти доктрини Юнґа (див. коментар до с. 298).
63
І ось знайшлися вчителі, що казали: «Бог, який створив світ і в ньому Адама й дерево пізнання, не єдиний і найвищий бог…» — Це вчення ввів єретичний єпископ Синопи Маркіон (середина II ст.), і його прийняло чимало гностичних сект.
64
…повернувся в світовий кругообіг… під ім’ям Равана… — Імена героїв цієї новели досить вільно вибрані зі скарбниці імен, що фігурують у найвідоміших індійських переказах. Демон Равана, який брав участь у битві демонів з Рамою, відомий з «Рамаяни». Васудева — ім’я брахмана, що був міністром останнього представника династії Шунга і внаслідок перевороту сам заснував нову династію Канваяна бл. р. до н. е. Нала, суперник Даси у боротьбі за владу й за жінку, має те саме ім’я, що й цар нішадів, племені, яке жило в горах Віндх’я. Ім’я Праваті нагадує нам чарівну дружину бога Шіви Парваті, любострасними думками про яку Камадева намагався відвернути Шіву від аскетичного подвигу. Те саме стосується й решти імен, крім імені Даси, що за своїм значенням відповідає іменам Кнехт, Фамулус.
65
Майя — в індійській релігійній філософії поняття світотворчої, космічної ілюзії, яку належить переборювати зусиллям самозаглиблення. «Для того, хто досяг стану істини й дійсності, весь видимий світ зникає» («Ведантасутрабхаш’я», II, 1, 14).
66
…а на колінах вона тримала сина… — Образові Праваті з мертвим сином на колінах Гессе явно надає рис архетипу Великої Матері (цей архетип вивчив і ввів у науковий обіг Юнґ), яка знов і знов народжує свою Дитину, душить її у своїх смертоносних обіймах і застигає в сльозах над її мертвим тілом. Ця безмежно лагідна і безмежно жорстока Мати, що все народжує і есе нищить свій плід, що бреше самим своїм буттям, — символ тієї ж таки майї.
67
З лісу він уже не виходив. — Ця фраза, якою закінчується не тільки новела, але й уся книжка, намічає, поряд з головною течією розповіді про Кнехта, тобто течією від касталійської духовності до «світу», зустрічну, зворотну течію і повертає нас до епіграфа, що проголошує доцільність Касталії як твердині «справжньої духовності» і безкомпромісних пошуків сенсу життя.
