Жив коваль-чарівник у правічнім гаю край дороги. (В цілім світі відоме його ремесло). Доручили кувать йому Слово Полум’яне давнії Боги І урочий Світанок призначили - вельми таємне число. Дні летять, ніби птахи. І треба кувати це Слово! Тільки люди ж ідуть, замовляють підкови й мечі, Тим царям захотілось для тюремної брами обнову, Тому вкрай необхідні для жінки нові рогачі. І жаліє коваль тих людей, сіє вироби марш у світі, Забуває про Слово Огнисте, заповідане здавна йому. І згасає талант. І лягають на плечі століття, Покривають утомою серце, відпливаючи в тьму. Небо все ще чекає і надіється знову і знову, Лиш умови своєї воно з ковалем не міня - Грізний час недалеко, світ жадає Вогнистого Слова, І урочий Світанок уже осідлав чарівного Коня. * * * Не надійся, моряк, на погоду, Покладайсь на вітрило міцне, Не надійся на чистую воду - Під водою каміння страшне! Мати рідна тебе не обманить, А обманять тумани густі. Не надійся, моряк, на погоду - Будуть шторми лихі на путі! Пісня литовських рибалок
* * * ...небо, немов запона, розідралось, не стало часу, простір зморщився і бути перестав. І кожен у собі побачив Сонце в звіринім колі... ...І сам себе судив. «Шляхами Каїна»
М.ВОЛОШИН
КНИГА ПЕРША. ПАДІННЯ ЛЮЦИФЕРА 
Що таке і Сила, і Безсилля? Тайна ця для кожного нова: Буря лише гне мале бадилля, А дуби — з корінням вирива. Велетні рептилії пропали, А мурахи — всіх переживуть, Передохло деспотів чимало, Сіячі прості в безсмертя йдуть. Не вважай за силу гримотіння, Сила дозріває уві сні, У таємній думі, у насінні, В Материнській вічній глибині. Починай шляхи від Блискавиці, Та в Мовчанні — в Таїну гряди! Коли хочеш з Силою здружиться, То її у Серці віднайди... Хто знайде траву Амуланг, матиме здоров’я, силу й бадьорість духу. Ця трава не росте там, де її вже бодай один раз розшукали. Завжди шукай її в іншому місці. І ще пам’ятай: трава Амуланг нічим не відрізняється від всіх інших трав, що ростуть довкола. Знайти її може лише той, хто відзначений долею.
