21
До абсурду (лат.).
22
…славетний ясеневий гай. – «Ешгольц» (нім.) і означає «ясеневий гай».
23
Отто, Шарлемань. – Характерна для Гессе гра в імена. Учні, що покинули Касталію, наділені іменами імператорів раннього середньовіччя. Шарлемань – пофранцузькому ім’я Карла Великого; що ж до імені Отто, то це звичайнісіньке німецьке ім’я в поєднанні з Карлом Великим викликає в пам’яті численних Оттонів на імператорському троні, що дали ім’я Оттонівській добі (X–XI ст.).
24
Друже (лат.).
25
Гравці (лат.).
26
Карло Ферромонте – італійська форма імені й прізвища Карла Ізенберга, німецького музикознавцяфольклориста, друга й родича Гессе. Як визнавав сам письменник, в образі Ферромонте більше портретних рис, ніж у будьякому іншому образі роману.
27
…річеркари Фробергера… – Річеркар – музичний твір поліфонічної будови, поширений у західноєвропейській музиці XIV–XVII ст. Фробергер Йоганн Якоб – німецький композитор і органіст XVII ст. Всі прізвища композиторів у романі – справжні.
28
…думав стати мандрівним музикантом і грати на весіллях… – Образ убогого музиканта, який ще з часів шубертівського «Лірника» органічно ввійшов в образну систему німецької романтичної традиції, виношував у своєму серці сам Гессе в часи оповідань про Кнульпа (див. передмову). Таким чином, ця фраза Магістра музики містить у собі прощання Гессе з меланхолійнобезвідповідальною мрією, що колись була близька йому самому.
29
Служник (лат.).
30
Він хотів виступити в ньому в ролі швабського теолога… – Цей життєпис, що переносив касталійську проблематику в умови пієтистської Швабії першої пол. XVIII ст., Гессе почав писати в 30ті роки, але не докінчив; виданий він посмертно 19р. Син ремісника Кнехт, що успадкував від батька чуттєвомистецький музичний хист, а від матері – смак до теологічної «духовності», шукає справжнього служіння духові, вивчає теологію і зазнає на собі великого впливу особистості Бенгеля (див. наступний коментар), проте стомлюється від інтелектуалізму й тужить за музикою, за скромною предметною творчістю.
31
Інь і Ян – давньокитайський символ двополярності буття. Ян – позитивний полюс (небо, тепло, чоловіча основа), Інь – негативний полюс (земля, холод, жіноча основа). Обидва вони неминуче пов’язані один з одним. Початковий зміст обох слів – означення двох схилів горн: сонячного й тінявого.
32
