и празднично вечно умелые годы
жнец швец на дуде не играл потому
помимо капризов своих и погоды
в высоком с отрадой я жил терему
небесных лечебниц палаты бездонны
не бил челобитных любил как огня
просил отпусти бездомовною полной
печальною чашей напутствуй меня
16 августа 2009
* *
*
коли навперейми, раптово
шарпнеться твоїх зазiхань
нечувана сумiш та слово
ознакою бажаних знань
надiйде незмiнною грою
гарячих та зимних заграв,
нервовою долею-млою,
що ти її знав i не знав, —
невдовзi останнiх обiймiв
погубиться привид сумний —
покiрний, зухвалий, свавiльний —
i твiй, i нарештi не твiй, —
тодi зрозумiєш зненацька,
що зустрiч дорiвнює всiм
колишнiм прощанням i пастка
чатує у лонi лiсiв,
второпаєш розумом раннiм:
тобi непереливки тут,
i цим безнадiйним воланням
