— Мій хазяїн-норвежець народився в Лапландії, — розповідав водій. — Як вам, мабуть, відомо, Лапландія — найпівнічніша околиця Норвегії. Там, недалеко від Північного полюсу, водиться багато оленів. Улітку ночей не буває, а взимку — сонця. Напевне, втікаючи від такої холоднечі, він і приїхав до Таїланду. Бо тут, можна сказати, все навпаки, еге ж? Полюбив цю країну й вирішив поховати тут свої кості. Однак до самої смерти тужив за містечком у Лапландії, де народився. Часто розповідав мені про нього. Та незважаючи на це, впродовж тридцяти трьох років ні разу не повертавсь до Норвегії. Напевне, з якихось особливих причин. І він носив у собі камінь.
Водій узяв чашку й сьорбнув кави. Потім уважно, без стуку, поставив чашку знову на тарілку.
— Одного разу він розповів мені про білих ведмедів. Про те, які ці звірі самотні. Вони паруються лише раз на рік. Один-однісінький раз. У їхньому світі немає подружнього життя. У цій холодній пустелі самець і самиця випадково зустрічаються. А після недовгого парування самець тікає подалі від самиці, як навіжений, наче чогось боїться. Буквально — тікає стрімголов, не озираючись. Потім цілий рік живе в самотині. Спілкування між білими ведмедями немає. Як і душевної близькости. Ось таке їхнє життя. Принаймні якщо вірити словам мого хазяїна.
— Справді дивовижна притча, — сказала Сацукі.
— Так-таки, дивовижна, — погодився водій. — Я тоді запитав хазяїна: “Ну, скажіть, для чого, власне, живуть білі ведмеді?”. А той, усміхаючись так, наче збагнув мій намір, відповів запитанням: “ А скажи мені, Німітто, для чого, власне, живемо
Літак відірвався від землі, й незабаром згас сигнал про необхідність пристебнути прив’язні ремені. “Й ось я знову повертаюся до Японії”, — подумала Сацукі. Вона спробувала уявити собі своє майбутнє, але тільки на мить. Недарма Німітто казав, що слова стають камінням. Сацукі добре вмостилась у кріслі й заплющила очі. Їй пригадалася блакить неба, яку вона бачила, горілиць плаваючи в басейні. Пригадалася мелодія “Квітневого спогаду” у виконанні Ерла Ґарнера. “Спробую поспати, — вирішила Сацукі. — Тільки подрімаю”. І чекала, коли прийде сон.
Notes
1
Jap Car – японська машина (зневажливо).