і провінційних містечок Калішського району), потім ряд подальших депортацій в Хелмно і інші табори, а 1 вересня 1944 року воно було остаточно ліквідовано. Брак робочої сили і одночасно економічно безглузде вбивство мільйонів людей викликали в 1943—1944 рр.. сумніви у нацистської верхівки в правильності підходу до «остаточного рішення». У 1943 р. Гіммлер віддав наказ про використання праці уцілілих євреїв в інтересах ведення війни. У певний момент Гіммлер навіть запропонував звільнити частину євреїв в обмін на політичні поступки (включаючи і можливість переговорів про укладення сепаратного миру з Заходом) або за колосальний викуп. На останньому етапі війни, коли неминучість поразки Німеччини вже не викликала сумнівів, деякі нацистські керівники намагалися використовувати євреїв для встановлення зв’язку з союзниками, в той час як інші (передусім Гітлер) продовжували вимагати тотального знищення тих, хто ще залишався в живих. Фюрер СС, Дітер Висліцені, на Нюрнберзькому процесі стверджував, що в кінці лютого 1945 Адольф Ейхман назвав йому число убитих євреїв «близько 5 млн. людей».
2.5.3 Юденрати і єврейська поліція
За ініціативою німецької окупаційної влади в
