сповістив: він знає підручник напам’ять. Хто хоче перевірити, будь ласка…
Мовчазному Тілі-тілі важче за всіх давалося навчання: він ледве вилазив на трійках. Та одного разу Тілі-тілі здивував клас: за три уроки заробив три п’ятірки.
А на перерві з кишені Тілі-тілі, коли він діставав, носовичка, випав місяцит. І як ото він зберігся у тишка Тілі-тілі!
— Ти обманщик, Тілі-тілі! — сказав йому староста класу Чур-чура. — Ти всіх нас підвів. Тепер, можливо, вчителі думають, що і Гум-гам нечесно вивчив арифметику. І що у Кри-кри п’ятірки з мінусом через місяцит!
— Слово честі, — присягався зашарілий Тілі-тілі, — це останній місяцит. Я більше зроду-віку не візьму його в рот.
— За свої хитрощі ти будеш покараний, — вів далі Чур-чура. — Ти ж бо знаєш: без Автука не позбудешся місяциту. Остання плитка місяциту завжди буде у тебе в кишені. Але ти не посмієш одламати від нього й шматочка. Навіть коли дістанеш одиницю. Обіцяєш?
— Обіцяю!
А Гум-гам сказав:
— Коли ми вивчимось і полагодимо Автук, ми напишемо правила: хто зможе натискати на кнопки будь-якої в світі машини. І заборонимо наближатися до Автука ледацюгам, обманщикам і нудним людям.
І Гум-гам, ухопивши портфель, гайнув на подвір’я, де на нього чекав вірний друг.
— Агов, Максиме! У що зіграємо? Тільки годинку, не більше.
…Якщо колись із шкільного подвір’я прямо на вас вилетить зелена дерев’яна вантажна машина, або викотиться величезний, завбільшки з газетний кіоск, м’яч, або з верещанням промчать над вашою головою хлопчаки, не лякайтесь, будь ласка: діти граються. Вони ширяють на літаючих бантах і кричать згори: “Пішо-пішо-пішоходи, пішоходи-тихоходи!”
А тихоходи заздрять їм.
ЗМІСТ
МІЛЬЙОН І ОДИН ДЕНЬ КАНІКУЛ
ГУМ-ГАМ
