малих слідчі вийшли на їхніх старших спільників. Першим був взятий 15-річний учень ПТУ О. Агапов, на квартирі в якого знайшли цілий склад ще не проданих крадених речей
—
монітори, телефони, комп’ютерні запчастини. Подільниками виявилися 18- річний Д. Щербаков («сидів» на героїні і в свій час притягався до кримінальної відповідальності за зберігання наркотиків) і 17-річний А. Баженов (раніше потрапляв під слідство за крадіжку).
На цей момент злочинці зізналися в шести крадіжках. За попередніми підрахунками оперативників, молодики скоїли принаймні два десятки подібного роду злочинів.
•
несприятливі соціальні умови (особливо сімейні);
•
індивідуальні особливості особистості підлітка. У процесі проведення судово- психологічних експертиз було проаналізовано 62 кримінальні справи щодо сексуальних злочинів неповнолітніх у віці від 12 до 18 років, вивчені механізми їхньої злочинної поведінки залежно від особистіших характеристик. У структурі особистості більшості підлітків діагностувалися акцентуації характеру. У групі тих, хто скоїв насильство поодинці, переважали: епілептичний тип — 64 %, шизоїдний — 12 %, нестійкий — 11 %, а серед тих, хто скоїв насильство в групі (48 осіб), діагностувався гіпертимний тип характеру — 14 %, нестійкий — 13 % і конформний — 10 %;
•
безпосередній вплив ровесників чи дорослих людей, референтних груп;
•
соціальна неконтрольованість.
Підвищення уваги суспільства до життя, навчальної та ігрової діяльності підлітків, поліпшення соціально-економічних умов, організація соціально корисної та цікавої життєдіяльності можуть сприяти вирішенню проблеми зниження і викоренення злочинності неповнолітніх.
§ 4.
Психологія організованої злочинності
Групові злочини, як показують дослідження, становлять понад 20 % усіх злочинів. Суспільна небезпека організованої злочинності вища в порівнянні з індивідуальними злочинами, що зумовлюється кількома психологічними і соціально-психологічними факторами, а саме:
•
скоєння злочину в умовах групи психологічно полегшується, відчувається вплив інших членів групи;
організована злочинність відрізняється просторовим розмахом (нерідко охоплює цілі регіони, галузі господарства) і масштабом злочинного діяння (розкрадання в особливо великих розмірах, контрабанда і т. п.);
•
є можливість залучення в злочинну діяльність нових осіб, у тому числі державних службовців і неповнолітніх;
•
справляється певний вплив на діяльність злочинної групи і психічне антисоціальне зараження.
Злочинна група має певну ієрархічну структуру (у більшості випадків структура виглядає як піраміда, на вершині якої перебуває вожак) і досить високий рівень саморегуляції. Вона відзначається системою своїх норм поведінки і міжособистісних відносин:
а) у злочинній групі існує жорстка система безумовного підкорення, за якою «нижчий» виконує розпорядження «вищого» в ієрархії;
б) взаємини засновані на егоїстичному розрахунку, на утвердженні переваги шляхом грубої фізичної сили;
в) у злочинній групі відбувається поділ ролей і функцій, які виконуються кожним членом групи (вожак, касир — утримувач «общака», зв’язківці, рядові бойовики, охоронці та ін.);
г) члени злочинної групи пов’язані круговою порукою, іноді скріпленою кров’ю (в багатьох бандах існує клятва мовчання як своєрідний «кодекс честі» бандита).
До сказаного можна додати: чим небезпечніші дії злочинної групи, тим більш диференційовані ролі і функції кожного члена групи.
Психологія організованої злочинності відрізняється спільністю злочинних цілей та інтересів. При цьому злочинна група створюється з метою скоєння не одного-єдиного злочину, але для постійної і довготривалої злочинної діяльності (юридична практика показує, що окремі злочинні групи займаються антисоціальною діяльністю упродовж кількох років), інакше кажучи, злочин перетворюється на ремесло членів злочинної групи, що формує у них відповідну психологію, субкультуру. Якими є психологія бандита, його моральне обличчя і людські якості, можна судити з такого прикладу.
Банда Капущу з’явилася в Підмосков’ї 1995 року: саме тоді звільнився із зони після восьмирічного ув’язнення за скоєне вбивство уродженець Болгарії. Знаючи, що в нього важка форма туберкульозу і довго йому прожити не вдасться, Микола, замість того щоб подумати про душу і вічність, вирішив в останні свої роки заробити за всяку ціну багато грошей і як слід «помститися» ненависному людству за свою долю, що не склалася. Спочатку до банди входили чотири особи. А коли вчинили кілька розбійних нападів на магазини і квартири, вожак вирішив позбутися своїх помічників. Для початку запропонував заради «найбільш справедливого поділу» двом подільникам, О. Волкову і Д. Сиротку, вбити «третього зайвого»
—
С. Кулагіна. Потім спровокував Волкова на вбивство Сиротка
—
ніби двом більше залишиться. А після цього вбив і самого Волкова, привласнивши всі гроші собі.
Два роки потому Капущу завів дружбу з 22-річним В. Зобовим, разом з яким почав грабувати автовласників. Влітку 1997 року склад кривавої банди поповнився запеклими кримінальниками В. Нікітіним, В. Гулевським і С. Росляковим. Ще двоє, які прийшли в угруповання трохи згодом, особливої ролі в діяльності банди не зіграли і невдовзі були вбиті своїми ж за «неблагонадійність».
Багато злочинів скоїла ця банда. Лише за серпень 1997року ці нелюди позбавили життя 9 людей. Найпідлішим їхнім злочином можна вважати вбивство «човникарки» Є. Ларіної і її домочадців. Ларіну та її чоловіка в цивільному шлюбі О. Семикіна катували на очах трьох дітей. Забравши наявні гроші, золоті прикраси і машину з товаром, головорізи пішли, залишивши після себе п’ять трупів. Дітей
—
11-річного Максима, 15-річну Діану, 16- річну Оксану та їхню матір Нікітін і Капущу порішили пострілами впритул. Зв’язаного Семикіна облили бензином, і він згорів живцем…
Через кілька місяців схопили вожака і решту бандитів.
При аналізі злочинної діяльності окремої особистості у складі групи жоден співучасник групового злочину, якщо він визнаний таким, не може бути невинним. Але при оцінці особистості співучасника юридичні працівники повинні мати на увазі, яка його роль у скоєному груповому злочині, які його цілі і мотиви, якою мірою він міг передбачити наслідки своїх дій і дій всієї групи в цілому, як він ставиться до самого факту скоєння злочину, та ін. Особливу увагу необхідно приділити аналізу ролі організатора, підбурювача, виконавця, помічника, з’ясувати значення дій кожного з них у скоєному злочині. Якщо злочин скоєний з попередньою змовою, то юристові важливо виявити ситуацію виникнення змови і місце кожного з її учасників.
Як правило, злочинна група для її членів виступає як референтна, і поведінка кожного визначається цілями та інтересами цієї групи, її неписаними нормами, експектаціями групи,
Вы читаете ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
