запитання слідчого підлітку необхідно надавати мнемонічну[17] допомогу — нагадування послідовності розвитку подій, пред’явлення речових доказів, допит у різних планах, ознайомлення допитуваного з показаннями інших осіб, допит на місці події тощо.
Враховуючи психічні особливості підліткового віку, в ході допиту необхідно дотримуватися таких педагогічних вимог:
а) не акцентувати увагу підлітка на тих обставинах, які можуть завдати шкоди його вихованню;
б) припиняти нецензурні вислови і кримінальний жаргон;
в) не допускати цинічних оцінок, проявів розв’язності і вульгарності.
Водночас мовна діяльність самого слідчого повинна бути коректною, ввічливою з проявом поваги до особистості неповнолітнього, без підлещування і панібратства.
При розслідуванні групових злочинів важливо з’ясувати організатора, «вожака» злочинного угруповання і його дійсну роль.
Як правило, організаторами злочинних угруповань неповнолітніх є раніше судимі дорослі чи юнаки, які вже притягалися до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Вони мають більший життєвий досвід, фізично сильніші за інших і саме цим привертають і підкоряють своїй волі нестійких і таких, що відчувають певні життєві труднощі, підлітків із негативною орієнтацією.
Досить часто неповнолітні намагаються приховати справжніх організаторів таких угруповань через різні мотиви: страх, поради близьких, почуття фальшивої дружби і т. д. В такому разі слідчий, впливаючи на психіку підлітка, може використовувати також такі допустимі прийоми, як демонстрація своєї обізнаності, розвінчання «вожака», пред’явлення доказів та ін.
Психологічно складним є допит дітей дошкільного (від 3 до 6 років) і молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років). Підготовка і проведення допиту цієї категорії неповнолітніх обов’язково вимагає врахування їхніх вікових особливостей. Наведемо деякі з них:
1)
діти в такому віці дуже піддаються навіюванню дорослих;
2)
у них розвинута схильність до уяви;
3)
діти відчувають труднощі в установленні причинно- наслідкових зв’язків явищ й інтерпретації значення дій малознайомих людей;
4)
пам’ять у такому віці відзначається мимовільним і слабким розвитком спрямованості на відмінні особливості об’єктів;
5)
діти сприймають зовнішній образ людини зазвичай не точно (погано запам’ятовують риси обличчя, зміщують поняття «молодий» і «старий» і т. д.) та ін.
У ході підготовки до допиту дітей дошкільного і молодшого шкільного віку слідчому бажано використати консультації педагога і психолога. Залучення дитини до спілкування має відбуватися поступово: спочатку дати їй можливість освоїтися з місцем проведення допиту, потім провести орієнтовну бесіду на доступній дитині мові, а згодом перейти до діалогу. Складність запитань необхідно нарощувати поступово, надаючи мнемонічну допомогу допитуваному. Багато слідчих спонукають дитину повторювати запитання вголос, що можна вважати виправданим прийомом.
Знання психологічних особливостей підлітків, дітей дошкільного і молодшого шкільного віку забезпечує індивідуальний підхід до кожної особистості під час підготовки і проведення допиту, що підвищує його ефективність.
§ 6.
Психологія очної ставки
Очна ставка — це одночасний допит двох раніше допитаних осіб з метою усунення суперечностей в їхніх показаннях стосовно одних і тих самих обставин. Очна ставка — різновид допиту, тому до неї застосовано чимало з розглянутих вище рекомендацій у підготовці допиту і використання тактичних і психологічних прийомів. Разом з тим очна ставка відрізняється підвищеним динамізмом і гостротою міжособистісної конфліктної взаємодії.
З погляду психології очна ставка представляє собою бесіду, яка розвивається між трьома особами. Саме це і служить підґрунтям для самостійного аналізу цієї слідчої дії в юридичній психології.
Підставою для проведення очної ставки є наявність суперечностей у показаннях раніше допитаних осіб. У цьому зв’язку між цими особами на початку очної ставки мають місце конфліктні взаємини і висока психічна напруженість. Як правило, один із них (а часом і обидва) дає цілком свідомо показання, які не відповідають істині. Мета очної ставки в тому й полягає, щоб встановити істину. Впливаючи на особу, яка дає неправдиві показання, викриваючи її, слідчий, по суті, використовує другого учасника очної ставки як засіб активного психічного впливу на того, хто дає неправдиві показання. Очевидно, що роль слідчого на очній ставці надто складна: необхідно постійно, невідривно стежити за допитуваними, щоб виключити високий безконтрольний контакт між ними (особливо обмін інформацією); слід постійно контролювати власну поведінку, проявляючи емоційну стійкість і самовладання; необхідно фіксувати результати очної ставки (досвід показує, що краще, якщо вони будуть записані на магнітофон чи диктофон. У разі неможливості використовувати запис за допомогою аудіотехніки доцільно доручити протоколювання очної ставки іншій юридичній особі).
Причиною суперечностей в показаннях осіб, викликаних на очну ставку, можуть бути:
а) явно неправдиві показання одного чи обох допитуваних. Для слідчого важливо з’ясувати мотиви свідомо неправдивих показань (прагнення уникнути кримінальної відповідальності чи пом’якшити її, небажання видавати слідству співучасників, побоювання помсти, родинні почуття, підкуп і т. п.);
б) обман. У цьому випадку слідчому необхідно на очній ставці викрити, «зняти» його, а не посилювати;
в) попередній злочинний досвід допитуваного. В цьому разі слідчому необхідно вивчити старі кримінальні справи і матеріали;
г) неприязні стосунки між допитуваними. Як правило, конфлікт на очній ставці буде продовженням конфліктних стосунків, які виникли раніше.
Важливо також враховувати й таке: розподіл допитуваних на тих, хто дає
Вы читаете ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
