3
Терезка погладила себе по животу. З невідомих науці причин матка почала гудіти на тиждень швидше. «Сходити в аптеку», — відмітила в думках вона, заодно пригадавши, що сьогодні збиралася помити голову.
Терезка поставила грітися баняк з водою. З незачиненого вікна до лампи налетів цілий виводок нічних метеликів та комарів. Терезка розтягнула невдало припалену від газо вого пальника цигарку і задумалася, навіщо Антон підкинув їй свої папери. Чи справді вона не пригадує той момент, коли взяла на себе відповідальність за їх збереження? Звідки у нього міг узятися «Антицентр», ще й, судячи з почерку, ориґінал?
З під сумбурних подій пережитого вечора вчувалося холодне сяйво «плазми». Недарма все таки ходили чутки, начебто «архе» торкається не тільки внутрішнього світу, але й зовнішнього. Воно сплавлює межі між першим і другим так зухвало, що багато археманів поплатилися за любов до такої дифузії повним розчиненням у середовищі. Справ жній ембієнт. Сторонньому важко робити висновки, нас кільки жахливим чи прекрасним є подібний досвід, але достеменним є одне: деякі люди справді губилися. Крапали очі й зникали саме в ту секунду, коли від них відводили погляд.
Терезка принесла на кухню, яка вже сповнилася гарячої пари з неприкритого покришкою баняка, Антонові папери.
Листок, списаний чиїмось гострим, нерозбірливим почерком Лжеевкліда, починався так:
Хто б міг припустити: геометрія.
Хто б подумав: геометрія. Ця, здавалося б, найлояльніша наука всіх часів і режимів, дисципліна, яку не можна було запідозрити у жодній змові, жодному непослуху.
Хто повірив би: геометрія!
Геометрія — це Вірус. Геометрія — це код. Але код веде тільки вглиб себе.
Мої підозри видаються неймовірними навіть для самого себе, але вони НЕСПРОСТОВНІ, і я не можу відкинути їх просто так. Геометрія — НЕЗАПЕРЕЧНИЙ доказ їх невло вимої присутності. Вони настільки впевнені у своїй нездо ланності, що зуміли покорити людство чимось таким оче видним як геометрія. Питання:
ХТО ВОНИ?
позаземний інтелект вбудувався в людську свідомість, познайомивши нас із тепер такими близькими колами, прямокутниками, трикутниками тощо. Дивує: чому людство досі не збагнуло, що всі ті трикутники та паралелограми — це щупальця чужорідної свідомості?
Невже це почалось із писемністю? Невже ті істоти були ЗАМІСТЬ НАС уже тоді? Можливо, нас почали контро лювати відтоді, як мавпоподібний Адам намалював перший символ?
З кожною перегорнутою сторінкою Терезку нудило чимраз більше; так, як, мабуть, нудить старі годинники, коли закінчується завід і пружина здавлює коліщатка. Вона гортала листки чимраз швидше, похапцем пробігаючи по написаному: КОМАНДИ ІСНУЮТЬ НЕ ПРОСТО НА РІВНІ ІНФОРМАТИВНОМУ, НЕ ПРОСТО НА РІВНІ ВЕРБАЛЬ
НОМУ ЧИ СЕНСУАЛЬНОМУ, ХОЧ І
ВКЛЮЧАЮТЬ ЇХ.
ВОНИ ІСНУЮТЬ НА РІВНІ
ГРАФІЧНОМУ, БО Є СИМ
ВОЛОМ, ІЗ ЯКОГО ПОЧАВСЯ
ТОТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
