й усім біднякам, у нас добре живеться без якихось там рослин…
Телерепортер Бовкало прикрив рота рукою, тихенько кашлянув, потім оглянувся
довкола і вів далі:
— Прошу уваги, панове! Зараз ви побачите сільських жителів… Ось вони. Ви бачите
їх удалині. Ми показуємо вам їх за допомогою телеоб'єктива. Вони копають
лопатами грунт і кидають у нього насіння. Треба думати, що це і є насіння
гігантських рослин… А тепер ви бачите великий загін поліції під командуванням
поліцейського обер-отамана Мстигля. Ось він! Ви бачите його на своїх екранах!
Поліцейський обер-отаман Мстигль віддає своїм помічникам наказ розбити весь
поліцейський загін на групи і приготуватися до штурму. Ви бачите, як окремі
групи поліцейських, ловко ховаючись за деревами та кущами, займають вихідні
позиції навколо села. Скоро нам з вами вдасться побачити, як це шкідливе
насіння, занесене до нас з іншої планети, буде знищене, а винні в непокорі
жителі будуть доставлені в поліцейське управління… Зараз дадуть сигнал ракетою,
і поліцейські кинуться в бій… Подивіться, як порпаються в землі сільські жителі.
Вони навіть не помічають загрози, яка нависла над їхньою головою… А от і
сигнальна ракета. Вона здіймається високо в небо і яскраво спалахує. За даним
сигналом поліцейські з усіх боків налітають на село, тримаючи гвинтівки
напоготові. Зверніть увагу: сільські жителі тільки тепер помітили, що до них
біжать поліцейські. Вони стривожено дивляться. Вони заметушилися, забігали! Але
що це? Що діється з поліцейськими?.. Вони чомусь піднялися вгору й
перевертаються в повітрі! Прошу пробачення, панове телеглядачі! Ніяк не
зрозумію, що зі мною робиться! Наскільки я можу судити, я вже не на землі, а теж
піднявся в повітря. Якась незбагненна сила утримує мене вгорі. Треба думати, що
на нас впливає невагомість, про яку казав у одній з минулих передач по
телебаченню професор Бета. Ще раз прошу пробачення, панове! Сила, що оволоділа
мною, перевертає мене догори погами! Я відчуваю нудоту! Телеоператор Очко, який
перебуває недалеко від мене, описує в повітрі кола разом із своєю телекамерою,
завдяки чому ви, треба думати, бачите на екранах лише неорганізоване миготіння.
Телеглядачі й справді бачили в цей час на своїх екранах якесь безладне
миготіння. Перед їхніми очима то несподівано виникала земля разом з деревами та
будинками, то мигтіло вкрите хмарами небо, іноді на якусь мить виникала
розпластана в повітрі постать поліцейського із спотвореною жахом фізіономією.
— Панове телеглядачі! — казав тим часом репортер Бовкало. — Поки наш шановний
телеоператор Очко налагоджує зоровий зв'язок, дозвольте мені змалювати словами
все, що тут відбувається. Переді мною в повітрі ширяє дуже багато поліцейських.
Одні з них перебувають у горизонтальному положенні, або нахилились, а інші
повисли в повітрі вниз головою. У всіх вирячені очі від страху. Багато
поліцейських роблять руками й ногами різкі рухи, сіпаються і звиваються всім
тілом, — ну геть-чисто черв'яки, яких насаджують на риболовний гачок. Деякі,
навпаки, нерухомо повисли, розчепіривши ноги й руки. В таких позах вони схожі на
одягнених у поліцейську форму жаб. Частину поліцейських вітер одніс убік, але
більшість перебуває над селом… Дивина! Я бачу, що невагомість не впливає на
сільських жителів! Усі вони, як і доти, перебувають унизу, сміючись, дивляться
на поліцейських, які копошаться в повітрі. Що б це могло означати? Це може
означати лише одне, а саме, що прибулі космонавти не тільки поділилися з
сільськими жителями космічним насінням, а й розкрили їм таємницю невагомості і
способи керування нею. Для поліцейських цей факт може мати дуже небажані
наслідки, бо тепер вони вже не зможуть нікому перешкодити вирощувати гігантські
рослини.
Тут репортер Бовкало знову кашлянув, трошки помовчав і знову вів далі:
— Увага, панове телеглядачі! Ви чуєте чийсь крик. Це галасує поліцейський
обер-отаман Мстигль. Він вимагає від поліцейських беззаперечної покори і обзиває
їх недоумкуватими роззявами за те, що вони покидали свої гвинтівки, які тепер
без усякої користі плавають у повітрі. Обер-отаман Мстигль наказує поліцейським
ловити гвинтівки й стріляти в сільських жителів. Я бачу, як пан Мстигль
намагається сам спіймати гвинтівку, що пропливає біля нього. Ось він уже схопив
її і готується пальнути… Бабах! Ви чули постріл? Що сталося? Ви чули ніби шум
пропелера. Щось з гучним дзижчанням шурхнуло повз мене. Це пролетів сам
обер-отаман пан Мстигль, обертаючись у повітрі немов чотирилопатевий вентилятор.
Швидкість польоту пана Мстигля була така велика, що за дві-три секунди він уже
зник за горизонтом. Як видно, реактивна сила в умовах невагомості — це не жарти.
Вогнепальну зброю справді застосовувати не можна! Увага, панове! Вітер жене
поліцейський загін чимраз далі, ніби якусь чорну хмару… Оператор Очко, що мене
супроводить, ніяк не може налагодити зоровий зв'язок. Автомобіль, на якому
встановлено нашу пересувну телестанцію, теж підняло в повітря. На лихо,
автомобіль зачепився за дерево, і ми не можемо летіти слідом за поліцейськими,
бо мій мікрофон, так само, як і телекамера, зв'язані з телестанцією
електропроводом. Якщо електропровід порветься, то наш телерепортаж одразу ж
припиниться. Пориви вітру тим часом стають щораз дужчі. Я ледве втримую мікрофон
у руках. Боюся, що провід не витримає…
Не встиг Бовкало сказати ці слова, як почувся тріск. Екрани телевізорів миттю
погасли. За кілька секунд на них замерехтіли якісь смуги, і дикторка, що
з'явилася перед телеглядачами, сказала з приємною усмішкою:
— А тепер, дорогі друзі, запрошуємо вас потанцювати… Приберіть меблі. Стільці
поставте біля стін або зовсім винесіть з кімнати, стіл можна відсунути в куток…
Залунала музика. На екрані з'явилися пари танцюристів. Глядачів цього разу
зовсім не цікавили танці. Але телевізор ніхто не вимикав. Кожен сподівався, що
ось-ось почнеться передача про космонавтів.
І місячні коротульки, звісно, не обманулись у своїх сподіваннях. У ті дні й по
радіо, й по телебаченню весь час передавали якісь новини про космонавтів, про
гігантські рослини, про невагомість. Особливо приголомшила всіх розповідь про
поліцейського Хнигля, який, опинившись у стані невагомості, вистрілив з
далекобійної великокаліберної гвинтівки, внаслідок чого реактивна сила понесла
його з такою швидкістю, що він за якихось півгодини здійснив кругосвітню
подорож, тобто облетів навколо внутрішнього ядра Місяця і впав приблизно в тому
ж місці, з якого вилетів.
Цей карколомний політ справив таке сильне враження на самого Хнигля, що бідолаха
довго не міг отямитись, а коли його привезли в телестудію і попросили розповісти
телеглядачам про кругосвітню мандрівку, він нічого не міг сказати до пуття, а
тільки твердив:
— Я, той, як його… це саме: бах! А потім пши-и! Пши-и!
І махав поперед себе руками, причому з обличчя його не сходив ідіотський вираз.
Зрештою обличчя його набуло трохи осмисленішого виразу, коли диктор оголосив, що
недалеко від міста знайдено далекобійну гвинтівку Хнигля. Телеглядачі легко
розгледіли, що Хнигль, сидячи за столом, уважно прислухався до слів диктора, а
коли в павільйон принесли зброю, він вискочив з-за стола, потягнувся всім тілом
до своєї гвинтівки, очі його засвітилися радістю. Але тільки-но гвинтівка
опинилась у нього в руках, сталася страшна переміна. Руки його задрижали, весь
він затрясся так, неначе крізь нього пропускали електричний струм, обличчя
спотворилося, ніби від болю, і побіліло. Губи його безгучно заворушились,
гвинтівка випала з рук, і він, розмахуючи перед обличчям кулаками, ніби
погрожуючи комусь, закричав страшним голосом:
— Ніколи! Чуєте? Ніколи!
Штурхнувши ногою гвинтівку так, що вона відлетіла в куток, і перекинувши кілька
стільців, він вибіг з телевізійного павільйону. Більше його не бачили.
Ця сцена справила незабутнє враження на телеглядачів, особливо на поліцейських,
які дивилися того дня передачу. Багатьом з них уперше стало ясно, що тепер
нарешті настала пора, коли не можна вже безкарно хапатися за зброю і гатити з
неї в кого попало. Всім стало зрозуміло, що так жити, як жили колись, скоро вже
не можна буде.
Нічого й казати, що поліцейські боялися тепер навіть близько підходити до
ракети, не те що стріляти біля неї. Сільські жителі могли без перешкод приходити
до космонавтів і одержувати в них насіння гігантських рослин. Тепер гігантське
насіння сіяли не тільки в селі Неїлівці, а й у селі
