його голосі (майже непомітне, та менше з тим) вчувалося дрижання, якого Сюзанна ніколи раніше не чула.
— Усе до останнього рядка вона написала низькою мовою. Та потім зробила приписку високою, каліграфічно виводячи кожен знак: «Я пробачаю тобі за все. А ти мені пробачиш?»
Сюзанна відчула, як по щоці котиться одна-єдина сльоза, тепла і дуже людяна.
— А ти зміг пробачити, Роланде? Зміг?
Не відводячи погляду від вікна, Роланд з Ґілеаду, син Стівена і Ґабріели, що була з Артена, всміхнувся. Та усмішка осяяла його обличчя, мов перші промені світанку — кам’янистий пейзаж. Він вимовив лише одне слово, а тоді пішов до своїх ґунна, щоб зготувати пізній пообідній сніданок.
І те слово було «так».
3
У молитовному домі вони провели ще одну ніч. Було товариство, і була бесіда, проте оповідок ніхто не розказував. А наступного ранку вони зібрали свої ґунна і рушили далі Шляхом Променя — до Кальї Брин Стерджис, пограничних земель та Краю грому. І Темної вежі, що була за ним. Ось і вся історія, що сталася колись давно.
Післямова
Високою мовою останнє послання Ґабріели Дескейн синові виглядає отак:
А два найпрекрасніші слова будь-якою мовою —
1
? 30?30 м. (
2
? 1,98 м.
3
? 362 кг.
4
Табун запасних коней.
5
Що низькою мовою звучить як С.