3 І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.
4 І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,
5 щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!
6 А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
7 але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави!
9 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.
11 Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
12 А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,
13 що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
14 А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
15 Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
16 Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!
1-е до коринтян 3
1 І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
2 Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,
3 бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?
4 Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?
5 Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.
6 Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
7 тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!
8 І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!
9 Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.
10 Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!
11 Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.
12 А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,
13 то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.
14 І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;
15 коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.
16 Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
17 Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!
18 Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.
19 Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!
20 І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!
21 Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:
22 чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,
23 ви ж Христові, а Христос Божий!
1-е до коринтян 4
1 Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;
2 а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.
3 А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.
4 Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.
5 Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.
6 Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.
7 Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?
8 Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!
9 Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.
10 Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!
