22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,
24 не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!
2-е до коринтян 2
1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!
4 Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.
6 Досить такому карання того, що від багатьох,
7 через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,
11 щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!
12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,
13 не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!
15 Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,
16 для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!
2-е до коринтян 3
1 Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
3 Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
5 не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.
6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.
7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,
8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа!
9 Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
10 Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,
13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,
16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.
17 Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
2-е до коринтян 4
1 Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,
2 але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.
3 Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.
6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.
7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
