12 І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.
13 І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,
14 то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.
15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі...
17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.
19 Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...
20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,
21 та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!
22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!
Йов 2
1 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
2 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
3 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...
4 І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
6 І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...
8 А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...
9 І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...
10 А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...
11 І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
12 І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...
Йов 3
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
2 І Йов заговорив та й сказав:
3 Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
4 Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...
5 Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...
6 Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...
7 Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
8 Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
9 Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
10 бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...
11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
15 або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...
16 Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
18 разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...
19 Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...
20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
21 що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
