6 До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
7 Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
9 Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
10 Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
11 Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
13 він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
15 Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
16 Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
17 ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
19 Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
20 Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
22 Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
23 Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.
Йов 38
1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
3 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
6 У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
8 І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
23 які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
24 Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
25 Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,
26 щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?
28 Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?
29 Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?
