27 Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.
28 Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.
29 Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!
30 Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,
31 і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований...
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі:
33 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
34 і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!...
Приповiстi 25
1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
2 Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.
3 Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.
4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
7 бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
11 Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.
12 Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.
13 Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.
15 Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
18 Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.
21 Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,
22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.
24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.
26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 °сти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.
28 Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.
Приповiстi 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
2 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
3 Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
4 Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
6 Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.
7 Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
8 Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
9 Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
10 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
11 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
